І знову я на пошту – як на прощу,
А пообіддя тихе і п’янке.
Тривога – від Лубен до Пирогощі.
І все-таки… не думай про лихе.
Сплатити за огрядненький пакунок.
На розі є один такий кіоск…
Там капучино – як магічний трунок,
Бариста сивий, мудрий, як Амос.
Над озером до сутінків читати,
Перегортати теплі сторінки –
Себе колишню знову пригадати
В тринадцять літ на березі ріки.
Сосновий ліс, ромашки сиві чари
І теревені о нічній порі.
Там звалося латаття «ненюфари»,
Там замки височіли на горі.
Там дивовижні слалися тумани,
І красені без скарг і без розмов
Блідим красуням з хижими вустами
Крізь непомітні для сторонніх рани
Свою гарячу віддавали кров.
Я вдячна вам, задумливий бароне,
За ці казки, за млосний холодок,
І за роки, такі безоборонні,
За ночі, де непевний кожен крок,
За ваших лицарів наївне кредо,
За бал з чаклунками у доміно.
…Не дівою-вампіром, а «шахедом»
Убитий лагідний віконт Рено.
…А десь, затиснувши надію в жменях,
Крізь біль, крізь страх, крізь сльози і крізь лють
Не білим дівам, а землі стражденній
Звитяжці кров гарячу віддають.
Московському боввану, а не Калі
Сміливця Райта в жертву віддали.
Настане вечір – стихнуть магістралі,
Погасне озеро в серпанку мли.
…Повільно пройде стомлений бариста
Повз комиші, де теплий легіт стих,
А там, у книзі, хвацьке товариство
Розійдеться по спальнях гостьових.
Хай буде тиха ніч. А нам – по вірі –
В невідворотність ранку, крик півнів.
Що важить оповідка про вампірів
Проти теперішніх ночей і днів?
Проти безумств північної корони
І юрм, кривавим зваблених вином?
І все-таки спасибі вам, бароне,
За мрії ці, за казку перед сном.
8 травня 2026 р.
Дані опрацьовуються...