***
І коли не ранкові новини, а леза ножів,
І коли без електрики ночі – мов камери з повсті,
Просто стань посередині храму між двох вітражів
У старому селі, у відновленій з праху церковці.
І тепло від свічок – що за втіха для кволих судин!
І нові вітражі – порятунок від злої наруги.
Зустрічаючи сонце, сміється вогнисто один,
І відлунює матовим світлом задумливо другий.
І дедалі різкіш повертається долі стерно.
В темнім безмірі моря лиш віра тобі допоможе.
І на заході сонця один – наче темне вино,
І немає для іншого слів – він як усмішка Божа.
«Не злякаюся страху нічного…» А крику сирен?
«А чи лячно було уночі?» – посміхається пастир.
Це для чого було? – Щоб тепер дописати катрен,
І згадати молитву, і жити, й у відчай не впасти.
Непомітно село стало рідним навіки мені –
О, коли б нам так само навік примиритися з Богом!
І уперше, як всі ми колись, «Україну в огні»
Хтось читає, схилившись на парту, у школі за рогом.
19 грудня, день Святого Миколая,
Софіївська Борщагівка
Січень 29, 2023, 19:09
Ти розберешся, кому із них —
більш непотрібна і більш чужа.
Виросте мрія і дасть під дих,
все, що збудуєш, — поїсть іржа.
Камінь наріжний на цім шляху
знов провіщає по колу біг,
долю непевну, лиху, глуху,
темряву, сніг і чужий поріг.
Поряд по колу іде війна,
вірна, як смерть за твоїм плечем.
Решта — то кроків її луна...
Хоч і у грудях тобі пече.
Грудень 27, 2022, 5:06
Л.Б.
В тумані – протилежні береги.
(Гра визначена Торою й Кораном.)
На тому, що залишив, – вороги,
А іншого – не видно за туманом.
І тільки даль. І голоси китів.
Не простягтись на битім склі і лаврах.
Хай бачать з чужинецьких кораблів
М’язисту спину в сиротах і таврах.
Пора плодів – п’янка і золота –
Прощально й тоскно зазира у вічі,
І ящірка, відкинувши хвоста,
Зміїться на смаглявім передпліччі.
Наввимашки цю даль переплисти
Усім вітрам і всім мейнстримам в піку.
Перепливеш – чи ж досягнеш мети?
У морі імена згубили ріки.
В піснях згубили сенс німі слова.
Під три чорти – і перемоги, й трони!
Два береги й шляхи в тумані – два –
І третій шлях – углиб – старого Йони.
Твоя – не граматична – однина –
Не осягнути, не прожити всує.
Нехай поглине швидше глибина –
Одна вона від марноти врятує.
Нехай зімне, нехай в кулак згребе
(Хай буде і тобі по кволій вірі),
І воскресить, і вивергне тебе
Оновленим, у прохолодній шкірі.
І може, в сонячний, іскристий штиль
Під шепіт моря вічний монотонний
Ти виринеш із прохолодних хвиль
Веселим голим молодим тритоном.
І просурмивши в мушлю, наче в ріг,
Побачиш, від ясного сонця п’яний:
До берега з усіх смаглявих ніг –
Туди, де шелесткий прибій приліг,
Збігаються веселі острів’яни.
29 липня 2022 р.
Липень 30, 2022, 0:24
,
Причарувала ти мого коня…
Лишився він один мені за друга…
Стискала серце несказанна туга,
На схилі дня я їхав навмання.
Вже відгули походи і бої,
Лише боліли ще недавні шрами…
Чи білий птах майнув під яворами,
Чи рукави мережані твої?
В задумі я послабив поводи́,
І кінь пішов повільно за тобою.
Цеберку повну ти несла з водою,
І він припав губами до води.
Чи він від спраги очманів немов,
Чи то дання було в твоїй цеберці?
Занило солодко мені у серці…
Ти озирнулась, я з коня зійшов.
Моя голубко, не було ні дня,
Щоб я не дякував за тебе Богу,
За те, що вечора того п’янкого
Причарувала ти мого коня!
18–19.VI.22
———————————————
Прим. При вокальному виконанні повторюються 3–4 рядки кожного куплету, крім останнього, який повторюється весь. Також у третьому куплеті при повторі дещо змінюється текст:
Цеберку повну ти несла з водою,
І кінь припав губами до води.
Липень 16, 2022, 16:57
(За іконою Юрія Нікітіна)
О наш заступнику святий,
Архистратиже Михаїле!
Ордою зло оскаженіле
На град насунулося Твій.
Нам на підмогу Ти мерщій
До зброї клич Небесні Сили
І воїнство сліпучокриле
Веди в благословенний бій!
Прилинь, святий Архистратиже!
Хай посвист крил Твоїх розріже
Над Києвом страшні дими!
Розвій ординців, як полову,
І їхню курку двоголову
Хрещатим списом прохроми!
20–22.ІІІ.22
Липень 16, 2022, 16:56
Стрічка віршів