Вірші (за датою)

ТИХИЙ ДІЛ

(Спенсеріанський сонет)
 
Тут вечорами хор жагучий жаб,
Мов мережанку, колискову плів.
Це тут повітря чистого єдваб
Сповняли ранком співи солов’їв.
 
Будив ласкавий легіт шум гаїв,
Що мріють у величній тіні гір,
Прозор озер і золото ланів:
Краса повсюди, лагода і мир.
 
Тут древній люд навчився з давніх пір
Плекати, наче сад, прадавній ліс.
Здається кожен дім тут, кожен двір
Людьми не був мурований, а зріс.
 
Тут спокій в душу увійшов мою
І я життя, мов мед, поволі п’ю.
 
13-14.05.2020
Травень 20, 2020, 12:45

СЛІПИЙ ЧАКЛУН

Вже кілька літ минуло, як на мене
Згасивши зір, упала мла. Забрав
У мене морок все: берили трав,
Блакить небес і листя лип зелене.
 
Де ти тепер, скажи, моє натхненне
Мистецтво чарів, що я ним палав?
Моє життя – цвілий холодний став,
Порожнє існування нескінченне.
 
Безсилі чари проти сліпоти.
Лиш з пам’яті я можу ще плести
Мереживо закляття таємниче.
 
Де ви, мої труди? Все нанівець!
Живу: напівлюдина-напівмрець.
А смерть не йде, хай як її я кличу.
 
15-17.10.2016
Травень 13, 2020, 17:26

Андрієві Содоморі

Літній поет і тлумач у розмові недавній сказав був:
Котиться світ у Ніщо, марно працюємо ми.
В шані потворне тепер, а чесноти, напевно, байдужі
Людям. Дивись: назавжди гине Природи краса.
Бесіду вивершив він – і знов за переклад узявся:
Вічність і Мудрість його заговорили пером.
Майстре, надія живе, допоки із книги Твоєї
Слово Горація нам, рідним зробившись, звучить.
 
09.03, 30.03.2020
Травень 8, 2020, 13:00

У СКРИПТОРІЇ

У скрипторії рукопис переписує старанно
Молодий чернець, схилившись над пергаментом старим.
І щодня, у спеку й холод так працює він від рана
Аж до півночі глухої, хоч на пальцях в нього рани,
Хоч в очах його часами чи то мла, а чи то дим.
 
О, непросто пробиватись крізь латини хащі темні,
Крізь неоковирний почерк несумлінного писця,
Та юнак не нарікає на роботу надаремно,
Бо знайшов у ній, неждано, тиху радість потаємну,
Про яку ніхто не знає, бо гріховна радість ця.
 
Хтось поемою кохання вкрив широких маргіналій
Цілину. Й чернець уперто свічкою тривожить тьму.
В час нічний, перо відклавши, він читає далі й далі
І тривожать чисту душу неможливі, небувалі
Почуття, яких ніколи вже не звідати йому.
Травень 6, 2020, 11:04

ТЕРЦИНИ НА МОТТО З ЄВГЕНА МАЛАНЮКА

                                                          Час, Господи, на самоту й покору
                                                            Євген Маланюк. «Серпень»
 
Постій. Замислись. Надійшов-бо час,
Коли ти маєш, врешті, зрозуміти:
Вогонь бажань і мрій уже пригас.
 
Трудів важких плоди й кохання квіти
Ти не зібрав. Тепер, в годину мли,
Не встигнеш доробити й долюбити.
 
Тож зустрічай, без розпачу й хули,
Цю істину, спокійну і сувору.
Лише в молитві голову схили.
 
Час, Господи, на самоту й покору.
 
01-02.01.2016
Травень 6, 2020, 11:02

ЙОЗЕФ ЙОАГІМ РАФФ. 11 («ЗИМОВА») СИМФОНІЯ. БІЛЯ КАМІНА

Мороз скував дерев гілля
І снігом вкрилася земля
І всякий звір сховавсь до нір,
Лиш вітер крижаний гуля.
 
У сні зимовім ліс завмер
І крига вкрила гладь озер
І на стежках, де сніг потах,
Людських слідів нема тепер.
 
А в нас в кімнаті тріск полін,
Живим теплом пашить камін,
М’які стільці, бокал в руці
І на столі – вина рубін.
 
А в нас – неспішний плин розмов
І тихе щастя повнить знов
Наш добрий дім, бо здавна в нім
Живе володарка-Любов.
20-21 січня 2018
Травень 1, 2020, 11:12

ЮЛІУС РЬОНТҐЕН. ЧЕТВЕРИЙ ФОРТЕПІАННИЙ КОНЦЕРТ. Larghetto espressivo

Не кваплячись, спадають на траву,
На листя теплі краплі. Спокій, тиша
В вечірнім парку. Обрій все темніший.
І мариться, що я у ніч пливу.
 
Така нечасто випадає мить:
Розбігся натовп, все навкруг примарне
У дощовій імлі, лише ліхтарне
В калюжах жовте світло мерехтить.
 
Звучить, як крапля падає на лист,
Мелодія чудесна, трохи тьмяна,
Немов на дощовому фортеп’яно
Larghetto грає хмарний піаніст.
 
Нікуди не піду. Не пропущу
Ні ноти. І на лавочці обдертій
Сиджу під кленом, наче на концерті,
Вслухаючись у музику дощу.
 
9-11.08.2018
Квітень 30, 2020, 19:43

КИЇВСЬКІ СНИ

Вечір. Вже місяць з-за хмар визира.
Барви небеснії ніжні
Гаснуть на заході. Місту пора
Бачити сни про колишнє.
 
Сни про квітучі подільські сади,
Про оболонськії луки.
Серце міське знову рветься туди,
Сповнене втоми і муки.
 
Сни про часи, коли гамір і смог
Не докучали нікому.
А вечорами – лиш небо та Бог
Й дзвони в повітрі тремкому.
 
Скінчив 08.02.2016
Квітень 9, 2020, 10:08

Дрімає озеро. Над ним...

* * *
 
Дрімає озеро. Над ним
Густішає ранкова мла
Й пливе на місто спроквола,
Клубочучись, мов білий дим.
 
І потонули ув імлі
Будівлі й мури кам’яні,
Лише видніють вдалинi
Стрімкі палацові шпилі.
 
Спить місто. Тихо. Лиш луна,
Коли проходить вартовий.
І мерехтить сапфір блідий
Вогню на вежі чаклуна.
 
Листопад  2018
Квітень 9, 2020, 10:06

КІТ-ФЛЕГМАТИК

Я у під’їзді маю крісло гарне.
Поїм удома, та біля вікна
Сиджу собі. Для вас це дивина?
А я не хочу шамотатись марно!
 
Отут, з-за скла дивлюсь, бува, безкарно,
Як пес котів ганяє. Не страшна
Для мене лють твоя, бровко. Сповна
Я проживаю дні мої безхмарні.
 
Що кажете? А, березень, любов…
Чи не кипить у мене в жилах знов
Гаряча кров жагуче і бурхливо?
 
Послухайте, не хочу надарма
Я тратить сили… Кішечка красива?
Їй треба буде – прибіжить сама!
 
Скінчив 1.03.2017 (у День котів)
Квітень 7, 2020, 8:07


Сторінка 1 з 3 1 2 3 »

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)