Читаючи Памука (Пісенька для жіночого голосу)

Мій суджений потрапив у полон,

Коли поплив з Венеції в Неаполь.

Не суть, хто посідав тоді наш трон,

Хто знав секрети смертоносних крапель –

Мій суджений потрапив у полон.

 

О, згинула б нещасна ця плавба!

Його старий паша волів купити

І молодого дужого раба

Примусив з каменю тесати плити.

О, згинула б нещасна ця плавба!

 

Отут і згинути б його душі,

Враз опинившись на самому споді,

Але – так сталось – мудрому Ходжі

Подарував раба його господар.

Сяйнуло світло стомленій душі.

 

То був кінець його поневірянь –

Коханий мій звільнився від кормиги.

Ходжа на світі прагнув тільки знань,

І раб його закоханий у книги.

То був кінець його поневірянь.

 

Господар від гяура зажадав

Не стогону і поту, а історій.

І місяць, як Стамбул спокійно спав,

Лив світло на дахи обсерваторій.

Ходжа лише історій забажав.

 

І молодий Ходжа, і милий мій

Над книгами про світ забули білий

І, розгортаючи новий сувій,

Від слів, і формул, і казок п’яніли –

Два друга – пан Ходжа і милий мій.

 

Минали дні, і – найдивніше з див! –

Мудрець і маг, і раб Ходжі учений,

Мій суджений безтямно полюбив

Стамбул, забувши ніжну наречену.

Минали дні, як найдивніше з див.

 

Але й Ходжа, цей мудрагель Ходжа

Не тішився ні ловами, ні військом,

Бо прагнула тепер його душа

Палаців, площ і вулиць італійських.

Ах, цей Ходжа, цей витівник Ходжа!

 

І все частіш спада на думку вам:

Ходити, може, досить манівцями.

Раз ти щасливий ТУТ, він буде ТАМ,

Тож краще помінятися місцями?

Таке давно спада на думку вам.

 

В які краї тече життя моє?

Кого чекаю на холоднім ложі?

Я знаю: десь у цьому світі є

Вас двоє – пан і раб – так дивно схожі.

В які краї тече життя моє?

 

…Якщо ти ступиш знов на мій поріг,

Як гордий гість чи утікач безсилий,

Ні забуттям, ані дурманом книг

Не докорю тобі, о, в’язню милий!

Якщо ти ступиш знов на мій поріг.

 

Одне мене лякає: що душа

Повірити у щастя не захоче.

А раптом це не ти, а твій Ходжа

Мене цілує в найтемніші ночі?

О, недовірлива моя душа!

 

А там, далеко, де мене нема,

Ти, зрадивши коханій і відвазі,

Спиш, і якась Паріса чи Фатьма

Тобі тихенько награє на сазі.

 

2 – 3 вересня 2023 р.