А знаєш, це все минеться,
Хоч серце от-от розколеться.
Крізь хмари до нас прорветься
Небо таке голубе.
Хижак у твоєму серці
Плаче дитячим голосом.
Ти вивчила його підступи.
Весна врятує тебе.
Хоч тиша ночей розірвана
Сиренами й гучномовцями,
Ти знай: ми ще дочекаємось
Світлих, як день, новин.
І ця старовинна вуличка
З будиночками й церковцями
Нам стане зненацька рідною –
Бабусею зі світлин.
Щоденним смутком і болями,
Самотністю й лютим холодом
Облудниця-ніч залякує,
А ти це переживи.
Легкий морозець поколює,
Неначе щока неголена
Того, кого зачекалися
Вечірні луги й стави.
Він прийде – живий, здорожений,
І день звечорів стривожено.
Весна недарма повіяла
Вітром пружним з-за хмар.
І в тихе обличчя кожного
Вечірнього перехожого
Радісно посміхається
Твій осяйний ліхтар.
Ці луни – холодні сироти.
Ці ночі – бенкети Ірода.
Білого дня і при місяці
Блукає всесвітнє зло.
Дарма – ми дзвони почуємо.
Дарма – а ми відсвяткуємо –
Бодай у глибинах серця –
Веселе наше Різдво –
Клопотами столичними,
Вогниками новорічними
На провінційних вуличках,
Стомлених від чекань,
Де над грудневим місивом
Ловить вечірні відблиски
В небо дзвінке піднесене
Злото церковних бань.
Радісним і безцінним
Затишком провінційним
Знову зворушене серце
Віритиме в Життя.
Ось воно – в снах і берцях,
Наче життя, нетлінне, –
Передчуття чоловіка,
Щастя передчуття.
28-30 грудня 2023 року, Ніжин – Конотоп
Дані опрацьовуються...