Темні ночі душі і самотні. Нарешті – нас двоє.
І нікому у світі нічне не прихилене небо.
І не винен ніхто, що непевним, невірним Хомою
Я приходжу до Тебе. Уперто приходжу до Тебе.
Фосфоричний пилок розгубили у хмарах сузір’я.
Темні ночі душі, а світанки – нервові і кволі.
Ти, як завше, пробачиш мені і страхи, і безвір’я,
Дозволяючи в рани вкладати перста похололі.
Темна ніч на землі – від північних морів до Кумрану.
І тепер, і століття тому, і учора, і завше –
На ім’я називаєш мої незагоєні рани.
Називаєш мене на ім’я. І зціляєш, назвавши.
1 листопада 2024 року
Дані опрацьовуються...