Смуги сонця й дощу. Аромати зела і води.
У смарагдових нетрях зачаєних – співи пташині.
Я завулками й трасами хвацько примчала сюди,
У мобільнім додатку замовивши зранку машину.
Диха вільгістю ліс, шарудить міріадами див,
Жебонить дощовим ручаєм і зітхає тихенько.
Ще учора – ти тільки подумай! – тут Рильський ходив,
Неуважно вітаючи дівчинку Ліну Костенко.
На осонні «британець» дріма – розморило кота:
Хоч погладь проти шерсті, хоч дмухай нахабно у вухо.
За дахами і пагорбом досі гуде суєта,
Тільки вже відсторонено, так нетутешньо і глухо.4
Я завжди клопочусь. Клопочусь про таксі і фуршет,
І про випрану скатерть – на шворці в саду майоріє,
Забуваючи, що до землі не прикутий поет,
Що чудового гостя чекаю, як Марта й Марія.
Я щоранку вмикаю під каву тих самих пісень
(А «британець» муркоче про зливи й тумани англійські),
День прийдешній планую увечері завше. А вдень
Тільки дзвони далекі мені нагадають про Трійцю.
Світлий полудень червня, коли розкошує зело.
Ніжні промені мчать через ліс – швидконогі харити.
Певно, це – подарунок, і певно, мудріше було б
Зупинитись самій і щасливу цю мить зупинити.
Заварити в фамільному чайнику липовий чай
І почути, піднявши чоло до червневого неба,
Як з далеких віків, супокійний, мов світлий ручай,
Рідний голос звучить:
«Марто, Марто, одне тільки треба».
23-24 червня 2024 р.
Дані опрацьовуються...