Не кваплячись, над сріблом плес
Пливе отара хмар легких.
Ясніє сніжна вовна їх
В глибокій синяві небес.
Внизу, на зеленявім тлі,
Задивлений у небосхил,
Сіріє круг з камінних брил
На пагорба пласкім чолі.
А там, де він у самоті
Звівсь, мов корона, на горбі,
В трави смарагдовій габі –
Нарцисів квіти золоті.
Дані опрацьовуються...
Ідилічний британський краєвид з безсмертними вордсвортівськими нарцисами… Так і хочеться туди телепортуватися…