Де тепла течія суворий океан
Південним подихом розтоплює щомиті,
Лежить, смарагдова, в оправі із блакиті,
Земля чарівників, поетів і прочан.
Нащадки воїнів з племен богині Дану,
Там в пагорбах живуть в палацах чарівних
Химерні, мудрі ші, що у закляттях в них
Часів язичницьких могутність первозданна.
І воїн, і чернець там так майстерно тче
Тонке мереживо довершеного вірша.
О, ця поезія, яка п’янить незгірше,
Ніж сідів добрий ель, що в горло сам тече!
Там у скрипторіях історії казкові
Й легенди давніх днів записує монах
А братові його зоріє дальній шлях:
В краї віддалені нести Господнє Слово.
Скінчив 24.05.2017
Дані опрацьовуються...