ЗЕЛЕНИЙ ОСТРІВ

Де тепла течія суворий океан

Південним подихом розтоплює щомиті,

Лежить, смарагдова, в оправі із блакиті,

Земля чарівників, поетів і прочан.

 

Нащадки воїнів з племен богині Дану,

Там в пагорбах живуть в палацах чарівних

Химерні, мудрі ші, що у закляттях в них

Часів язичницьких могутність первозданна.

 

І воїн, і чернець там так майстерно тче

Тонке мереживо довершеного вірша.

О, ця поезія, яка п’янить незгірше,

Ніж сідів добрий ель, що в горло сам тече!

 

Там у скрипторіях історії казкові

Й легенди давніх днів записує монах

А братові його зоріє дальній шлях:

В краї віддалені нести Господнє Слово.

 

Скінчив 24.05.2017

Березень 21, 2020, 9:15
Кількість переглядів - 8
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук