Вірші (за датою)

А на вулицях Києва — Гонор і Лють...


 
Ґрафіті на вул. Олеся Гончара (Київ)
 
А на вулицях Києва — Гонор і Лють,
Всі ґрафіті мовчать, ці ж межи очі б’ють
 
І волають про Гідність, утоптану в бруд,
Бо триває над Честю неправедний суд,
 
Бо на Правду напала безбожна брехня
І терзає її серед білого дня,
 
Бо Жертовність таврують ганебним тавром,
А вона ж врятувала життя багатьом,
 
І Невинність жбурляють нещадно в тюрму —
Як сто років тому, як сто років тому,
 
Бо це судять нащадки червоних потвор
Тих, що предків їх знищив червоний терор,
 
А нащадки мовчущих і нині мовчать,
Бо роти заліпила їм страху печать,
 
А незламані знову встають проти зла,
І сердець їхніх кров’ю каміння вола,
 
І свій Гонор ще вище вони піднесуть,
Упоївши вином Справедливости — Лють.
 
23.ХІІ.2019
Грудень 23, 2019, 14:40

Люцині Хворост

Quod hodie non est, id cras erit
Чого нема сьогодні, те буде завтра (лат.)
 
Постане місто — мрія осяйна:
Палаци в квітах, колонади й бані —
На острові у морі-океані,
Який не зринув ще з морського дна.
 
І корабель покажеться на грані
Води і неба, хоч ніхто не зна,
Коли зросте з насіння, мов стіна,
Ліс, що на щогли піде дерев’яні.
 
Надією б надія не була,
Якби бодай немислимо мала
Підстава у житті її живила.
 
…І прийде день: серед небесних стель,
З орбіт зійшовши, стрінуться світила
Й до Острова пристане Корабель.
 
11.12.2019
Грудень 11, 2019, 18:42

Світильник надії

Темної ночі, втікачка мала,
Згаслий світильник у путь я взяла.
 
Не шкодувала найкращих олив…
Ти ж надійшов — і вогонь запалив.
 
І наш світильник ясний в небесах
Я почепила, злетівши, мов птах.
 
Раптом плекати його припиню,
Раптом у Тебе забракне вогню —
 
В пíтьмі яскравіше від ліхтаря
Шлях нам освітить надії зоря!
 
17.ХІ.19
Листопад 17, 2019, 8:03

Він — голубиний князь...

Він — голубиний князь. Між сизих двораків
Малюнок білих пер — мов хутро горностая.
Тут, де опалий лист ґазон позолотив,
Чека його велінь йому покірна зграя.
 
А поруч з ним — вона біліє у фаті,
Їй ніжно він пісні туркоче голубині
І хилить голову, мов зерна золоті
В скарбниці осени шука своїй княгині.
 
19.Х.19
Жовтень 19, 2019, 12:34

Андрієві Содоморі

Скільки минуло епох і скільки епох ще постане,
Скільки засновано царств, скільки повержено в прах,
А до далеких святинь так само прямують прочани
Й сивий читає поет їхні шляхи по зірках.
 
2.10.19
Жовтень 2, 2019, 13:06

Ти почитай, як мучився Джон Клер...

Ти почитай, як мучився Джон Клер,

Що в злиднях жив і в божевільні вмер.

 

Наймитування, знищене здоров’я,

Гірке прощання з першою любов’ю,

До віршів гострий потяг, до книжок,

І вчених друзів зверхній холодок,

І серед пасторальних краєвидів —

Сліпа зневага жінки та сусідів…

Столичний успіх, скнарість видавця,

Який не платить, тільки обіця,

Надлом душі та черствість ескулапів,

Яким до рук він зрештою потрапив…

 

Ти почитай, як мучився Джон Клер,

І на життя не скаржся відтепер.

 

29–30.V.19

 

Вільям Гілтон. ДЖОН КЛЕР. П. о., 1820

Прим. Джон Клер (1793–1864) — англійський поет, представник «сільського» романтизму, співець природи. Належно поціновано його творчість лише наприкінці ХХ ст.

Травень 30, 2019, 10:55

Сонет («Під банею небесного собору...»)

На згадку про подорож до Бефраюнґсгалле, «Зали Визволенння»,

у товаристві Лідії та Ігоря Качуровських і Богдана Завідняка (Баварія, 2001)

 

Під банею небесного собору,

На п’єдесталах шани та офір,

Вони стоять, в очах — глибокий мир,

Зімкнувши руки в коло неозоре.

 

Увінчані вінцями світлих зір,

Творіння вічні Майстра світотвору,

Вони немовби дихають — повір, —

Піднісши мармурові крила вгору.

 

І я читаю злотні письмена,

І впізнаю славетні імена,

І назви битв, і переможні дати,

 

Й Тебе я бачу в колі Перемог,

Не образ явлений — лише пролог,

Мов Майстер відійшов різця узяти…

 

12.V.19

 

Травень 12, 2019, 8:23

Сонет («Чи вірша час різьбити потайного...»)

Чи вірша час різьбити потайного,

Що з дна душі зненацька вирина,

Коли найкращих убива війна,

Коли вона не милує нікого?

 

Якщо рука для зброї неміцна,

То час лише молитися до Бога

І кликати на різні імена

Ту Діву, що зоветься — Перемога.

 

Пречиста, Непорочна, Пресвята,

Преславна Матір Господа-Христа,

Небесна і земна Свята Покрово!

 

Пошли нам переможний Свій Покров

І залічи цей вірш до молитов,

Бо маю я зі зброї тільки слово.

 

10.V.19

Травень 10, 2019, 16:29

Місто обложене, місто в крові...

Місто обложене, місто в крові,

Хвилями орди б’ються об мур,

Тисячі вбито містян, а живі

Знов підіймаються до амбразур.

 

І не бракує роботи в тилу:

Хто загартовує стріли й списи,

Хто в казанищах топить смолу,

Щоб захлинулись ординські пси.

 

Але немало було і таких,

Хто говорив: «Це не наша війна!»,

Граючи в кості по корчмах брудних,

Топлячи страх у кухлі вина.

 

Раз де не взявся на площі фігляр,

Блазенський криво нап’явши ковпак.

Хам безсоромний, останній з нездар —

Швидко зібрав він юрбу роззявляк.

 

І, по-блюзнірськи змішавши слова

Рідної та чужинецької мов,

Взявся паплюжити віру й права,

Взявся топтати святу коругов.

 

Не насміється юрба гомінка,

В’ївся у мозок отруйний дурман.

…Ратник на мурі кров’ю стіка.

Очі розкосі примружив хан.

 

22.IV.2019

Квітень 22, 2019, 16:14

Хутром весь живіт заріс... (На Ігоря Січовика)

Доки я живіт чесав,

То кіт вірша написав.

 

Ігор Січовик

 
Хутром весь живіт заріс,
Непролазним, наче ліс.
Доки вичешу живіт,
Зробиться поетом кіт.
 
9.02.19
Лютий 9, 2019, 16:21


Сторінка 1 з 7 1 2 3 4 5 6 7 »

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)