Від життєвих турбот я утік…

Від життєвих турбот я утік і від клопотів вільний я нині,

І живу тут один в лісовій непримітній хатині

Між дубів вікових, мов в раю. Та узимку чомусь

В самоті у поснулому лісі вчуваюся древнім і кволим я

Й вечорами у гаснуче полум’я

У каміні дивлюсь і дивлюсь.

 

Я пригадую друзів нещирих, кохання своє нещасливе,

А на стінах хатини хитаються тіні мінливі,

І минуле життя видається нерадісним сном.

А тоді, як мені вже несила змагатись з журбою зимовою,

Свою тугу потроху вгамовую

Гарним віршем і білим вином.

 

Я з дубових полиць дістаю любі книги усі, том за томом.

І вони мою душу чарують теплом незникомим,

І мелодії віршів п’янять: ще читай, не засни!

В час, як вітер гуде, коли вікна вкриваються кригою

Й пада сніг, я все мрію над книгою.

П’ю вино. І чекаю весни.

 

18.04.2016

Березень 19, 2020, 12:57
Кількість переглядів - 16
Подобається - 3
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянутися всі вірші автора (за датою)


Переглянутися всі вірші автора (за абеткою)