Перо зі змерзлих пальців випада.
Яка ж холодна ця жовтнева днина!
Встаю і шкандибаю до каміна:
Давно вже не пругка моя хода.
В очах стоїть туман, не то вода.
І від сидіння так затерпла спина.
Написана ж заледве половина
Всього життя роботи… Ох, біда!
Не подолати немічність і втому
Ученому старому, півсліпому,
Та лампу я до ранку не згашу.
А на душі часами так тривожно:
Невже не встигну? Ось, як допишу,
Тоді, напевно, й помирати можна.
08.10.2016
Дані опрацьовуються...