ОСТАННІЙ РУКОПИС

Перо зі змерзлих пальців випада.

Яка ж холодна ця жовтнева днина!

Встаю і шкандибаю до каміна:

Давно вже не пругка моя хода.

 

В очах стоїть туман, не то вода.

І від сидіння так затерпла спина.

Написана ж заледве половина

Всього життя роботи… Ох, біда!

 

Не подолати немічність і втому

Ученому старому, півсліпому,

Та лампу я до ранку не згашу.

 

А на душі часами так тривожно:

Невже не встигну? Ось, як допишу,

Тоді, напевно, й помирати можна.

 

08.10.2016

Березень 23, 2020, 9:50
Кількість переглядів - 6
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук