Вірші (за датою)

Моя любов

Моя любов – чи нелюбов –
Вас не торкнеться анітрохи.
Збігатимуть безтямні роки,
та буде затишно обом.

У кожного – своя печаль,
своє вино, своя оселя,
журлива пісня чи весела,
за довгий вік — своя скрижаль.

Лиш за вікном – буденно так –
наприкінці глухої ночі
досвітня пташка заскрекоче,
сполоханий озветься птах.

Червона крапля на вустах,
червоні очі…
Липень 15, 2018, 12:17

Чекаючи трамвая

У підземному переході
пахло дощем,
а тут, нагорі, — плюс тридцять.
Я б сказала цій спеці «годі!»,
та липень ушкварить ще —
і доведеться змириться.

У босоніжках і сукні в стилі
«юносте, прощавай!»
другий вагон вираховую — не омине.
Де забарився
минулого травня мого
трамвай?
І де б я чекати мала,
щоб ти
не оминув мене?
Липень 12, 2018, 17:59

Тримайся

Це місто ковтне тебе, не перетравить — і виплюне.
Це місто — хижак. Не чекай на його співчуття.
Скількох воно кидало з мосту: цікаво, чи випливе!
А вижити хочеш — зубами тримайсь за життя!

Подалі тримайся. Подалі від нього, чужинко, бо
небажано перетинати умовну межу.
Тримайся на відстані пострілу, лету пташиного!
Це все, що я мушу сказати, тому і кажу.

І хай тобі часом буває то гірко, то солоно,
і не вистачає підтримки або визнання,
тримайся свого незрадливого щастя безсонного,
свого передмістя, свого ясночолого дня.

 
 
Липень 9, 2018, 21:49

Ущухне дощ і липа зацвіте

Ущухне дощ і липа відцвіте,
бо розпал літа, липень, як на те,
і сад по вінця соками налитий.
А щастя непомітне і просте
десь тут щоранку сходить, і росте,
і в дощ вологими очима глипа.

Збігають дні, мов краплі дощові,
поблискуючи бісером в траві.
Чому у злив мелодія журлива?
Тримайся, мій незмінний візаві:
коли болить — це значить, ми живі,
а живемо — то все іще можливо.

 

Липень 2, 2018, 23:04

Пора цвітіння мальв

Він любить не тебе,
Отямся, Бог з тобою…

Булат Окуджава

 
Пора цвітіння мальв
і тверезіння глузду.
Життя тебе не вчить,
а то ще й навпаки!..
Ця яблунька суха
не матиме галуззя.
Ця півжива любов
розгубить пелюстки.

Він любить не тебе.
Отямся і не квітни!
Заклякни! Збережи
цю ніжність про запас.
Це світло і тепло,
не виплескані, літні,
медову цю печаль
невдовзі прийме Спас.
Червень 28, 2018, 1:58

Зривається серце в провалля

Зривається  серце в провалля
і гупає в грудях, дурне,
і очі твої вогнепальні
тримають в полоні мене.

Безглуздо отак закохатись! —
Сама себе тихо кляну.
А джмелик гуде волохатий
про тричі можливу весну!

Її надолужують з ночі
дзвінкі солов’ї за вікном,
і сиплються зорі пророчі
у сад золотим бурштином.

 
 
Червень 18, 2018, 5:07

ВИШНІ

Поїдеш — не згадуй про мене.
У паузі щезнуть слова.
Потягнуться дні безіменні.
Забуду і я, що жива.

В роботу пірну з головою,
в її бур’янах потону.
Знайду й помережу канвою
сорочку собі гамівну.

Лиш вишні мені нагадають
очей опівнічну зорю…
Я небо своє підлатаю.
А з вишень — варення зварю.

 
Червень 15, 2018, 23:13

ПОКЛИЧ

Поклич мене, і я приїду!
Від учорашньої жури
вмить не залишиться і сліду,
зневіру виметуть вітри.
Поклич мене на стиглі вишні,
на теплі води, на гриби,
печалі нинішні й колишні
і грім з минулої доби!
На сніг колючий, сон тривожний,
на біль, на радість, на біду —
поклич на все, на що лиш можна,
і я почую! Я прийду,
щоб розігнати сивий смуток
і хмар непрохану  орду...

Лиш розірви мовчання  пута —
І я прийду.
Червень 12, 2018, 18:15

Не втримаю

Я Вас, далекий мій, не втримаю
ні заклинанням, ні молитвою,
ні жестом лагідним, ні римою,
ні ворожбою заповітною.

Я не втішатимусь надіями,
бо що надії — пустоцвіт вони!
А  ми вже не помолодіємо,
хоч нам ще зоряно і вітряно.

Нас ще вітають дальні станції,
і недосяжні,  і омріяні,
та підступає час ротації
і ми перечити не сміємо.

Я не затримаю, не втримаю
і не тривожитиму спокою:
лиш зможу хмаркою незримою
торкнутись неба темноокого.
Червень 4, 2018, 23:16

Бузок відцвітає

Бузок відцвітає. Уже побілів,
і травень дні-аркуші вітром гортає.
Відходять у літо його кораблі,
і пух тополиний над ними літає.

Бузок відцвітає, немов назавжди,
і дзвони церковні за ним калатають.
У небі надвечір палають мости,
у розпачі небо: бузок відцвітає.

Помовч про любов і весну, і жагу:
ми з травнем удвох — у хвилині мовчання.
Ще мить, і у безвість потроху відчалимо,
розтанемо у тополинім снігу.

 
 
Травень 14, 2018, 6:51


Сторінка 1 з 7 1 2 3 4 5 6 7 »

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)