Вірші (за датою)

Миргородські образки

МИРГОРОДСЬКІ ОБРАЗКИ
(2006-2007)
 

  1. Сорочинський ярмарок


 На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
Посідали жар-птицями сонячні зблиски
На рундуках.
Кульбаби по всьому майдану зеленому
Карбованими гривнями розкидані.
 
Струнка берізка хмарці пропонує:
– Віддам усе золото перших листочків
за дощик рясний,
за зливу живодайну.
 
І ринула злива.
 
Соловейко у бджоли питає:
– Де б купити дружині своїй
бурштинове намисто?
– Запитай у сонця,
як вийде з-за хмар, –
у нього бурштин є.
 
Та злива не вгаває.
І сонце мовчить.
 
Полетів соловей до гніздечка –
Дружину свою від зливи захистити.
Тільки-но крильми її пригорнув –
Аж сонце й вийшло.
І стало гніздо бурштином.
І соловей з солов'їхою в ньому –
Наче в медальйоні.
 
На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
Он за тим рундучком –
Зілля цілюще.
Навіть духмяніше після дощу.
Травень-купець
Із Квітнем-травознаєм торгується:
- Дай-бо мені, добродію, травенята свої.
Я їх вирощу,
Викохаю,
На сонячнім світлі настою
І людям служити навчу.
Ти ж мої квітенята візьми
Та й на луги відпусти.
Дасть Бог, через рік стрінемося знову.
 
Добра торгівля!
Вдарили по руках.
А квітенята з травенятами
Обереги для нас плетуть.
 
На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
… А баби-кульбаби все своє золото на насіння витратили!
Сидять, сміються та про вітер мріють.
 
7.05 2006,  Миргород –
18.05.2006, Миколаїв
 
 

  1. Джміль


 Мені наснився джміль.
Він сливи облітав,
Торкаючи струну в веснянім стоголоссі.
А тільки ринув вниз,
до смарагдових трав, –
То враз заплутавсь у моїм волоссі.
І як же вибратись сердешному звідтіль?
… Я косу розплела –
і вивільнився джміль.
 
І раптом – стала я царівною садів…
То арфою бриню, то зелом половію,
Збираю у вірші птахів бентежний спів
І мову слив, неначе рідну, розумію:
Яка симфонія лунає звідусіль!..
Лиш десь із далини вторує басом джміль.
 
2.05.2006
Миргород
 

  1. Пасіка


 У бджіл також держава є своя:
Там свій парламент, і свої закони,
І королева, і її сім'я,
І підданців крилатих міліони.
 
Свої творці Богонатхненних книг,
Служителі мистецтва і науки.
Їм не до чвар, не до двірських інтриг, –
По мед летіти кличуть барвні луки!
 
Нащо війна, коли верба цвіте? –
Немов благословення золоте
На добрий труд, на щастя і на славу,
 
Перед яким відступлять сили злі? –
Робімо й ми свою священну справу –
Відродження квітучої землі!
 
3.05.2006
Миргород
 

  1. Хорол навесні


 І знов – Хорол-ріка… І знов вона – не та!
Не та, що вчора, – в кришталі й алмазах;
З вербових довгих віт вода вінки спліта,
Й валторна вітру виграє у в'язах.
 
Перепливу Хорол – і далі йду убрід,
Поміж дерева, по коліно в сонці,
Туди, де височить прадавній кленів рід,
Немов Весни надійні охоронці.
 
За тим кленком…
мені, коханий мій, з'явись!
Я бачу – йдеш: біжать хвильки так плавко.
І голос рідний твій звучить, як і колись:
«О, де ти? Де ти? Озовися, Мавко!..»
 
4.05.2006
Миргород
 
 

  1. Травнева гроза


 Майовим зіллям – до Києва путь:
За гонами гони.
Та буряні хмари негоду несуть –
З-за Дону, з-за Дону.
Блискавка соколом стрімко паде,
Та далі на Київ гроза не піде:
Розступітеся, хмари, – Ярило гряде! –
Грають черемхові дзвони.
 
Це – моя дужа, нескорена рать,
І нас – легіони.
Це – мої вої, яких не страшать
Грози обертони.
Зводяться вгору мечі золоті,
Ярило сія на черленім щиті.
Розступітеся, хмари, – не зійдем з путі! –
Грають черемхові дзвони!
 
7.05.2006
Миргород
 
Із циклу "Узороччя"
Шов Верхоплут, або ж Кручений Марко
Лічилка
 
Там, де стежку край села
Уквітчав барвінок, –
Їхав Кручений Марко
В Миргород на ринок.
Там, де шлях, немов намітка, –
Залишилась сонця мітка.
Озирнулись
Голка й нитка:
– Що за диво?
Може, квітка? –
Та й пішли собі танком
За барвінком,
за Марком,
За селом,
за стежкою –
барвною
мережкою.
1.12.2007
 
Із циклу "Японська мозаїка"
 
РОСА
 
В жовтім тюльпані
Романтична росинка
Золото знайшла.
 
5.05.2006, Миргород
 
РАНОК
 
Ледь читається
Ієрогліф зелені
В чашці айрану.
 
5.05.2006, Миргород
 
СОНЦЕ
 
На столі небес –
Опішнянським тарелем –
Квітчане сонце.
 
13.09.2007
 


НОВІ МИРГОРОДСЬКІ ОБРАЗКИ
(2019)
 

  1. Лісовий годинник


 Листок чіпляється зубцями за листок,
Похитується маятником гілка.
Годинник лісовий невпинно цок та цок –
То знову жолудь упустила білка.
 
Помалу тіні обертаються на схід,
На місто прохолода йде з Хоролу.
І, мов на всі чотири боки – Світовид, –
Сосна росиста дивиться навколо.
 
8.08.2019
 

  1. Майстри


 Чудесне сяйво груш ранкової пори,
Коли росу із них ти струсиш ненароком, –
Адже працюють то грушевих справ майстри:
Над кожним вигином, над запахом, над соком.
 
В веселках водяних несуться догори
То вальс, то менует – своїм танком коронним, –
Адже працюють то фонтанних справ майстри:
Над кожним струменем, над кольором, над тоном.
 
А глянеш на Хорол у літні вечори –
І в серці Миргород відіб'ється раптово:
Адже працюють то духовних справ майстри –
Над кожним почуттям, над думкою, над словом.
 
9.08.2019
 

  1. Два віршознавчі послання


 Послання перше – Наталії Василівні Костенко
 
А чи хто-небудь прислухавсь,
що дзвони церковні
дзвонять – хореєм?!.
Зачинаючи у повітрі
знайомий із самого малку
ритм,
Увійде благовіст
у кожен наш дім
золотим архієреєм –
Даруватиме пісню душам,
по-дитячому небу відкритим:
 
"Дзвін різдвяний,
Дзвін різдвяний,
Гість жаданий –
Первозванний".
 
 
Послання друге – дівчаткам із поетичного гуртка "Рівнодення"
 
У серпневі ночі зорепадні
Із сузір'я Ліри повтікали
Срібні струни – всі, одна по одній.
Скинули боги її із неба:
От навіщо Ліра нам без струн?..
 
Рама прилетіла до будинку
Одного крутого віршомаза.
Справив він собі свічадо з неї –
І лише тоді знайшов, нарешті,
Критика єдиного свого.
 
А тим часом струни опинились
У поетів на столах письмових.
Не біда, що всім лише по одній:
Але буде в кожного по ноті –
Тихій, несміливій, та своїй.
 
13.08.2019
 

  1. Елегія над Миргородською калюжею


 Дощ капотить над ставком – наче осінь прийшла передчасно за літом.
Гоголь героїв своїх огляда – хто сумує, хто нудиться світом:
Мокне на лаві хвалько Хлестаков – ну, звідки ці краплі непрохані?
Он під вербою Оксана й Вакула – і що їм той дощ, як закохані!
Мокне Пузатий Пацюк – і вареник застиг у польоті над мискою.
З мальви змивається грим, і хмелеві шишки потихеньку поблискують.
Верби стоять, розсипаючи лист по поверхні калюжі.
Лиш не сумують казарки, і лебеді, й крижні, до зливи байдужі:
Краще їм видно, ніж нам, як лишає краплина коронку сріблясту.
Стільки ж корон! – а замало на світі царівен,
щоб кожній – по царству...
 
10-12.08.2019
 

  1. Медовий Спас


Перейшла дорогу бджілка з коромислом,
А на коромислі – повні два відра,
А у відрах – сонце бурштином заблисло.
Нині Спас Медовий – чарівна пора.
 
Перетнули небо стічастії крильця –
Вишивають бджоли гладдю в небесах.
Їм від чорнобривця та до чорнобривця
Зовсім недалеко – тільки крилець змах.
 
Чорнобривцю рідний! Поміж нами – милі,
Але вірю – диво станеться й для нас:
Крильця ще зміцніють, я злечу – й у хвилі
Подарує зустріч нам Медовий Спас.
 
14.08.2019
 

  1. Мінеральна вода


 Це "Миргородська" – та, що "смак життя",
Як твердила реклама донедавна.
Торуючи свій шлях без вороття,
Вона все вгору прагнула, преславна.
 
У кожнім джерелі – природи бунт:
Так вирватись вони на землю раді,
Що навіть семисотметровий ґрунт
Не став водичці нашій на заваді.
 
А ввечері, як сонце лиш зайшло,
Не можна без зворушення дивиться,
Як наливає воду джерело
У срібний ківш Великій Ведмедиці.
 
16.08.2019
 

  1. Судоку


Принцип судоку – заповнити вільні клітинки ігрового поля 9×9
цифрами від 1 до 9, щоби в кожному рядку, стовпці і малому квадраті 3×3 цифри повторювалися лише по одному разу.
 
 
У лісі, де повільний річки плин,
Коли на захід сонце – лиш півкроку,
Так хороше розгадувать судоку.
Поволі цифри бродять між ялин.
 
Мурах забрався на сторінку збоку, –
Мов хоче підказати, де "один",
А де "чотири"... Скільки-то годин
Заякорено в тишу цю глибоку!..
 
В клітинний двір, мов через перелаз,
Заходять цифри. На один лиш раз –
У свій рядок, стовпець або квадратик;
 
І ліс – із трав, тварин і ягід-цифр
Так само творить неповторний шифр,
Хоча він зроду і не математик.
 
18.08.2019
 
Далі буде...
Серпень 19, 2019, 15:27

Богородичне Древо

       Цю ікону, яка складається
       з 15-ти найбільш шанованих
       образів Богородиці,
       написано на початку ХХІ століття
 
Квітують — образок до образка —
Ці втілені євангельські сказання:
«Достойно єсть», «Почаївська», «Казанська»,
«Смоленська», «Володимирська», «Донська»,
 
«Феодорівська», «Іверська», «Знамення»,
«Чернігівська» і «Тихвинська». Звідтіль —
Ще й «Чаші Невипиваної» хміль,
«Скоропослушниці» квітчастий біль,
«Млекоживительки» благословення,
 
Й моління — «Утамуй печаль мою».
Єрусалимським цвітом перейнята,
Зоріє Богородична кантата,
Що визріла в пшеничному краю,
 
Де кожну брость від лютих вітровіїв
Надійно боронить прадавній Київ!
 
28.08.2015
Серпень 10, 2017, 20:54

Образ Різдва Христового (7 січня)

       Народився Бог на санях
       В лемківськім містечку Дуклі…
       — Б.-І. Антонич
 
В колибі, де лиш ватра догорала,
Свята Родина стала на нічліг.
Заснув Ісус. Ягнятко біля ніг.
Марія мужу до грудей припала…
 
Підступна хвища в комин тихо — шмиг! —
От де Марія Немовля сховала!
І налетіла снігова навала —
Ні, Іродових вояків набіг!
 
Та, Коляди зачувши тони й рими,
Втекли — аж закурилося за ними.
І знов умиті зорі на порі,
 
І над горами вранішня заграва.
Колядок тони тануть угорі…
Та їх і досі береже Свалява.
 
22.12.2014
Серпень 10, 2017, 20:53

Богоматір «Утамуй мої печалі» (7 лютого)

Спустімося на санках із гори!
Хай просміються полозки по схилу,
Вписавши в полотнину сніжно-білу
Блакитні та лілові кольори.
 
Вином гарячим лиця розпашіли
В передчутті казкової пори:
Коли ж карпатські сині вечори
Візьмуть нас під свої зірчасті крила?
 
Це все — Ворохта, де сніги духмяні,
Де височить Говерла у тумані,
Де місяць лютий лютим не назвать —
 
Усі радіють снігу, вітру, далі:
В ці дні свою явила благодать
Ікона «Утамуй мої печалі».
 
25.12.2015
Серпень 10, 2017, 20:52

Богоматір «Благодатне небо» (19 березня)

У лісі, де березам листя сниться,
Заховано під снігом диво з див:
Там, мов на карті Острова скарбів,
Залишила хрещатий слід синиця.
 
Ти руки застудити не боїшся, —
Тож підняла цей пуховий покрив,
А він із рук Твоїх водою сплив —
І квітеня виходить на узлісся.
 
Повившись у блакитні пелюшки,
У пучечку зібрало пелюстки —
Воно Тебе благословити ладне
 
За те, що, не скорившися вітрам,
Уводиш Ти його у диво-храм —
У Небо, первозданно благодатне.
 
9.03.2016
Серпень 10, 2017, 20:52

Богоматір «Нев’янучий цвіт» (16 квітня)

Три лілії під брамою собору. —
Розвилися квітневі паруси
Й відносять серце в далечінь краси,
В євангельську благословенну пору.
 
Довірся світлу, дива попроси —
І йди у храм квітчастого узору,
Де що не цвіт — то устремління вгору,
То іменинний дар на всі часи!
 
Чарівним пензликом тонке стебло
На древо першу рису нанесло, —
І берло процвіта в руці Марії,
 
І на троянді Боже немовля
Благословенням душі нам зціля,
І разом весь хрещений світ радіє.
 
4.11.2013
Серпень 10, 2017, 20:50

Богоматір Жировицька (20 травня)

Затято гналась за Вогнем Вода.
Вогонь не знав, куди йому подітись, —
Вона була сама несамовитість,
Хоча така весняна й молода.
 
От — дерев’яна церква. Тут би вкритись!
Вогонь зо страху сполохи кида,
Немов перо з жар-птичого гнізда, —
«Хай згину сам — нікому не коритись!»
 
І раптом — злива! Нетривалий бій —
І поступивсь Вогонь Воді живій.
Вцілів той храм, і образ там зоріє:
 
Дощем промитий ліс удалині,
І по краях — троянди вогняні, —
І наче у Раю з Дитям Марія.
 
14.01.2015
Серпень 10, 2017, 20:50

Богоматір «Достойно єсть» (24 червня)

Як грав у день народження актор!
Його слова містичну темінь зали
Мов письмена вогненні прорізали,
І… сплівся з них у глибині узор:
 
Півтони… грані… лінії… овали…
То ж мерехтить у сяянні свічок
«Достойно єсть» — хрестильний образок,
Яким його в життя благословляли!
 
І стало на душі так веселково…
І бачив він розгорнутий сувій,
Читав із нього вголос кожне слово,
В дарунок щирий матері своїй:
 
«Достойно єсть назвати ту святою,
Яка відкрила світ переді мною!»
 
Червень–липень 2015 р.
Серпень 10, 2017, 20:49

Богоматір Володимирська (6 липня)

       Шостого липня 2014 року —
       в день Володимирської Божої матері,
       якій традиційно моляться за спасіння
       від війни та єресі, — звільнено Слов’янськ.
 
Не град, не злива, не звізда Полин —
Упала Єресь на терени східні:
«Відкіль, мовляв, у вас недоля й злидні? —
Бо ви не з тих живилися цілин,
 
Бо ви не там шукали гнізда рідні,
Бо милий вам не тої мови плин, —
Всі д’ нашого царя! Лиш він один
І лиш його слова схиляння гідні!» —
 
Здригнувся град великий Володимир —
Знов образ Богоматері повстав,
І промінь світла в український вимір
 
З любов’ю та звитягою послав,
І на весь світ Пречиста возгласила:
«Радій, Слов’янськ! — над Єрессю ти — сила!»
 
9.08.2014
Серпень 10, 2017, 20:48

Богоматір «Дарування розуму» (28 серпня)

Чи купол у хрещатому узорі,
Чи чарівна гора поміж долин,
Чи промінь із незвіданих вершин,
Який пробив пітьму, гойднувши зорі,
 
Чи вилитий з гірського зела дзвін,
Чи світлий голос в ангельському хорі? —
То ж над лісами в барвнім омофорі
Постали Богородиця та Син!
 
І — диво з див — ясна ікона ця
Явилась між смерек і ялівця,
В глухім селі, шляху старого обіч, —
 
І щойно нарожденному Франку
Послала розум, дух і мисль гінку,
Що вічно линуть аж поза Дрогобич.
 
23.08.2013
Серпень 10, 2017, 20:47


Сторінка 1 з 2 1 2 »

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)