Між Небесами й пеклом — на межі
Ми стоїмо, на самім пограниччі
Поміж життям і смертю, днем і ніччю,
І грань оця — гостріша за ножі.
В тилу чи на останнім рубежі,
Вогонь пекельний нам пашить увіччю.
Серця в крові, у кіптяві обличчя.
Ми кревні всі. А проти нас — чужі.
І кожен з нас поранений війною,
І кожне серце — власне поле бою,
І битись до кінця належить нам.
І, може, через те, що ми ще й досі
На цьому лезі балансуєм босі, —
І досі ще стоїть Небесний Храм.
5–7.VII.25
Дані опрацьовуються...