На денці дня лишилось півгодини.
Вже випито квапливо по ковтку
Оту щоденну бовтанку пливку:
Поточні справи, клопоти, новини…
Отак, здається, і життя пролине,
Отак і проживеться нашвидку…
Як зупинити часову ріку?
Чи є загата на її бистри́ни?
Та в пізню пору цю душа чека
Твого «небезпремінного» дзвінка,
Неначе жриця в храмі — ритуалу,
І мову врівноважену Твою
Повільно, мов поживу досконалу,
Маленькими ковточками я п’ю.
1–2.ХІІ.21
Дані опрацьовуються...