Пам’яті Ігоря і Лідії Качуровських
За обрій закотились дві зорі,
Зате легенда зоряна постала,
Божественно-прекрасна, небувала,
Яку запишуть мудрі звіздарі.
І вірші житимуть. І ми, котрі
Вловили тільки відсвіт ідеалу, —
Блукаючи у сутіні, помалу
Зі спогадів будуєм олтарі.
І творимо уже свою легенду
(Хоч їй далеко ще до гепі-енду),
Бунтуючись чи корячись судьбі.
І Ти тепер упізнаєш з півслова
Рядки, що лепечу я знову й знову
Їх упереміш з власними Тобі.
11–12.І.25
Дані опрацьовуються...