За квітнем – квітень:
наче вітер
гортає сторінки років.
І вкрита знов терновим цвітом
уся околиця довкіл.
А ці останні, ці воєнні,
тривожні квітні –
над усе –
благословенні, небуденні.
Бо від утрачених осель
так віє тугою гіркою,
так давні спомини ятрять!..
А білі квіти над рікою
лягають хмаркою легкою.
І пелюстки,
немов роки,
летять.
Дані опрацьовуються...