Пів на десяту розпочнеться дощ…
Чи є щось прогнозоване у світі
звістóк недобрих, катастроф і трощ,
якими вже по вінця дні налиті!
Десятий рік пліч-о-пліч у борні –
не рóботи, не велети могутні –
вразливі, кращі гинуть у вогні,
у рідних забираючи майбутнє.
І ми – як павутинки восени,
рознесені нещадними вітрами,
занурені у летаргійні сни,
герої недописаної драми,
сучасники безумної доби,
заручники розваг її ганебних,
на вістрі й на околицях журби
з надією вдивляємось у небо.
Неначе там, вгорі, між хмарних товщ
є хтось, відповідальний за ці миті,
і щось є прогнозоване у світі...
Пів на десяту розпочався дощ.
Дані опрацьовуються...