* * * * *
За дощами, за роками
заховалось наше літо –
віддзвеніло, відплескало,
відбуяло пустоцвітом.
Поки голосом кумедним
щось наспівувало здуру, –
колесом велосипедним
закотилося в баюру.
І розсипалося, зникло,
не залишило і знаку.
Наше поле знову дике –
наганяє вітер мряку.
А було ж надій так рясно!
Десь є цвинтар літ мрійливих –
літ мінливих, вередливих,
літ, невитрачених вчасно…
Дані опрацьовуються...