Дівчата, я не знаю, чому треба було робити подарунок інкогніто, але вчора мені був фантастичний сюрприз. Подзвонив хлопець, спитав, куди принести подарунок від невідомої дарувальниці і за дві години вручив мені свіжий букет з 11 троянд мого улюбленого кремово-помаранчевого кольору, загорнутий в химерну мереживну білу сіточку, і півтора кілограми блискучих, наче намальованих, полуниць в упаковці з великим помаранчевим бантом.
Чесно скажу, що полуниці в мене цього року були вперше, та й людей в офісі чимало :), тож сфотографувати цю частину подарунка я просто не встигла.
А трояндами ділюся.
Ніколи не думала, що мене можна так вразити. Настрій запам’ятається на все життя. І якийсь він стійкий… 
Але ж, може, признаєтесь, кому я маю бути вдячна?
P.S.
Таки знайшлась “винуватиця” мого свята. І на моє прохання надіслала мені моє фото під час того моменту. Я стою трошки розгублена, зніяковіла, але щаслива.
Ось так завершилася моя робота у видавництві «Фоліо». Це був останній тиждень.
Дані опрацьовуються...
Фея, яка надіслала мені чарівні дарунки, призналася в своєму авторстві.
Це письменниця Галина Горицька. Власне, я чомусь від початку й думала на неї, але щоб людина, яка мене ніколи не бачила, могла так вгадати мої смаки! Та ще й процитувати мій вірш у вітальній картці…
Дива бувають рідко, але бувають.
Коментар мій, а не наших вчителів
teachers? Оленка?
Історія дійсно казкова. Намагаюсь знайти замовника, а він ховається.
Просто казкова історія, Ларисо! На жаль, я не маю стосунку ні до троянд, ні до полуниць…