Вчора ввечері нарешті було “прорвано блокаду” Покотилівського приватного сектору, яка почалася вранці в середу (2 грудня) з раптовим нічним снігопадом. Як з’ясувалося, зими ніхто не чекав, тому не тільки попадали стовпи і дерева та позамітало стежки, а й зникла електрика і вода, порушився телефонний зв’язок і, звичайно, інтернет.
В наших умовах (без газа і з електричним опаленням) пережити ці кілька днів було нелегко.
Найбільш прикро навіть не те, що саме на цих вихідних я мала закінчити величезний обсяг роботи на комп’ютері, тож підвела людей.
Найгірше, що саме цими днями майстер повинен був встановити труби для опалення і води і під’єднати до них твердопаливний котел. Я так сподівалась, що температура в моїй кімнаті нарешті підніметься вище нинішніх дванадцяти градусів тепла!..
Ось так виглядає наш паркан і досі. Покривало – снігове.
Дані опрацьовуються...
Ларисо, мені згадався віршований жарт Ігоря Качуровського – “Німецький сніг, по-моєму, садист…”. Тож хай наш український сніг завжди буде тільки лагідним і красивим! І не ламає нічиїх планів (і парканів :).
Дякую, Оленко!
Сподіваюсь, освоїшся на сайті. Дещо ще зміниться згодом. Зараз іде процес тестування.