Про левів

Вчора я знову давала свідчення  у справі про “покотилівського маньяка”.

Здається, я вже почала розуміти, чому справа не просувається. 😥

Сьогодні вночі мені раптом приснилося, що на покотилівській вулиці я рятуюсь від лева з левицею в якомусь вутлому дерев’яному приміщенні, в якому з обох боків не зачиняються фанерні двері. Чи втримала я оборону — не знаю, бо прокинулася раніше від жаху і довго ще не могла заснути.

Це я до чого веду…

Я — практично єдиний уважний свідок деяких подій та речей, і на питання, чи наполягаю я на деяких деталях, відповідаю “наполягаю”.

Тож якщо я раптом зникну чи ще щось зі мною трапиться, то не сумнівайтесь: жодного маньяка там не було.

Своєю версією подій, які відбувалися на покотилівському відтинку мереф’янського шосе вранці 2.11.2018 я поділилася тільки з близькими людьми. Втім на цій версії я якраз не наполягаю. Поживемо — побачимо…

І ще на всяк випадок хочу попередити друзів і знайомих: я не маю і ніколи не мала схильності до самогубства. Раптом що…