Ну ось і все. І потяг вируша

Ну ось і все. І потяг вируша.

І ніби навпіл крається душа.

Перон з тобою разом відплива,

останні обриваючи слова.

Прости мені, прости мені, прости

усі ще не написані листи,

усі ще не озвучені дзвінки,

усі привіти серця і руки.

 

В маленькім старомодному купе

ще світло по-вечірньому скупе,

ще захід між фіранок — мов свіча,

ще провідник не пропонує чай,

ще подих твій біля мого чола,

немов легке весло біля човна,

ще голос твій бринить у голові,

мов джерело в некошеній траві.

 

Ну ось і все. І ніби не було —

не марилось, не гріло, не цвіло,

не плакалось в подушку уночі,

не сяяло, як сонце на мечі.

Тепер, якщо зумієш, то прости

мої ще не написані листи,

мої ще не озвучені дзвінки,

мої привіти серця і руки…