Коли зима осінні атрибути
на крижаному спалює вогні,
не дозволяй мені тебе забути,
не забувай наснитися мені.
І навіть як одважуся збагнути,
чи це потрібно, чи насправді ні, —
не дозволяй мені тебе забути,
не забувай наснитися мені.
Такі сніги й такі над ними ночі!.. —
ні пензлем описати, ні пером:
біжать шляхи, немов річки молочні,
де кожна з площ — потоплений пором…
Старих дерев багаторукі будди
стоять такі величні та сумні!
…Не дозволяй мені тебе забути,
не забувай наснитися мені.
Мине доба — і знову все по колу.
І знов на шибці, випливши в зеніт,
мого лиця обманну непокору
освітить білий місячний магніт.
Та поки сяйво, де зі мною був ти,
Не поховали брили кам’яні, —
не дозволяй мені тебе забути,
не забувай наснитися мені!..
Дані опрацьовуються...