Сьогодні день Святого Валентина.
І так мені тебе не вистача!
І вже любов — завжди така дитина —
чомусь не хоче в жмурки чи в квача.
А хоче просто засвітити свічку,
спалити невідправлені листи,
а потім втрату, як звичайну річку
(скажімо, як Дніпро), переплисти
в одній із найстрункіших древніх лодій,
веселих маків повній до країв,
які змогли б печаль усіх мелодій
розворожити в імені твоїм!..
Десь має бути одинокий острів —
там тільки хвиля б’ється об моріг,
туди єдиним найдорожчим гостем
ніколи б ти дістатися не міг…
Та навіть якщо згадки гільйотина
і там шаленим зблиском обпече, —
моя душа (вона таки дитина)
здригнеться, засміється і втече!..
Дані опрацьовуються...