***

Це ж треба такому – у лютому літо.
Хай навіть приснилось, але мов живе! –
Ця книжечка лугу, де квітів – як літер,
де хмарка, як тиха підказка , пливе.
Де золотом в сріблі – в росі медуниця,
де все шелестить, гомонить і сія,
де є тільки літо… Все інше – дрібниця,
не більш , ніж сльоза на щоці в плаксія.
Цей холод зневіри, це вічне навчання
терпінню, покорі, утечі від лих –
на щастя, вони хоч не сняться ночами
і серцю дають відійти від відлиг…
О велич Природи! Не дай же змаліти
ні вчинкам, ні віршам – не кидай їх ниць!..
за вікнами – літо, у лютому -літо –
не внігом в заметах, а цвітом суниць…