Господи, сьогодні ж Вознесіння!..
Ллється з неба Благовість свята
на найпершу зав’язь і насіння,
на усе, що ходить і літа.
В рушниками прибраній кав’ярні
з нині несмачним мені меню,
попри всі самовмовляння марні,
перша я тобі не подзвоню,
а, усі з-над тебе знявши німби,
замаскуюсь під німий наїв,
бо мене вже й так багато ніби
стало в деннім розкладі твоїм…
Поклянусь великому Предтечі
шанувати заповіді всі,
й хай від’їзд подібний мій до втечі,
стане він єдиним зі спасінь!
І нехай… Але чому, навіщо
і коли це врешті-решт мине?.. —
Голос твій, неначе Суд Найвищий,
телефонно виклика мене.
І така в нім впевненість всесильна,
що тріщить стіна моя глуха…
Господи, сьогодні ж Вознесіння,
вознеси, не допусти гріха!..
Дані опрацьовуються...