Не віддавай мене

Не віддавай мене, не віддавай

нізащо і нікому, і ніколи!..

Шалений вітер котить наш трамвай,

Мов жовтий овоч в огудинні колій.

Від холоду збілівши аж до вій,

не боячись проґавити зупинку,

душа вбирає кожен погляд твій,

мов дорогі монети у копилку.

Короткий, довгий — срібні, золоті…

Я це безумство зупинити мушу!

Бо раптом щось знеціниться в житті —

Хіба посмію я розбити душу,

Щоб заплатити за коротку мить,

за божевілля, тихе і шалене?..

Заплющу очі — а душа щемить,

так глибоко ти дивишся на мене…