І досі золото в очах у мене:
Сьогодні рано
Блукав я там, де осеніють клени,
Журбою гнаний.
І досі серце повне голосіння –
Зів’яле листя
Так плаче й опадає в дні осінні
У вітру свисті.
О дорогá! Ятрить мене тривога:
Чи ж будуть цінні
Для тебе й серце, й путь моя убога –
Дари осінні…
Leopold STAFF
PRZECHADZKA
Dotąd mam jeszcze oczy pełne złota
Jesiennych klonów,
Wśród których dziś mnie wodziła tęsknota,
Siostrzyca zgonów.
Dotąd mam serce pełne płaczu, którym
Uwiędłe liście
Szumią żałośnie, spadając w ponurym
Wiatru poświście.
O, ty tak droga mi! Jakże się boję,
Czyli oceni
Dusza twa nędzę mą i serce moje,
Ten dar jesieni…
Дані опрацьовуються...