Уперше кинув ти свій настрій непогожий
Учора й руку дав мені, як вечір гас.
Ішли попідруч ми, й рука моя в той час
Відчула порухи, на пульсування схожі.
 
У мене на щоках умить заграли рожі;
Що сталось, ти спитав; якусь із марних фраз
Я кинула… Це ж рай мені відкрився враз,
Той рай, що знала я зачиненим, о Боже!
 
Серцебиття твоє, неначе диво з див,
Я слухала й собі казала: він ожив!
(Ти знав, що я, йдучи, вслухаюся щокроку?)
 
Та страх у душу впав, мов камінь у затоку:
Чом серце палко так вистукує твоє,
Як не мені воно і не для мене б’є?
 
Louisa SIEFERT
POURQUOI?
 
Pour la première fois, quittant votre air morose,
Vous m’avez, hier soir, donné le bras. Tandis
Que j’allais près de vous ainsi, comme jadis,
J’ai senti contre moi palpiter quelque chose.
 
Mon visage soudain est devenu tout rose ;
Vous m’avez demandé ce que j’avais, je dis
N’importe quoi… : Mon Dieu ! c’était mon paradis,
Dont la porte s’ouvrait quand je la croyais close.
 
J’écoutais, j’écoutais (hélas ! le saviez-vous?)
Votre cœur, sous ma main, qui battait à grands coups,
Et je vous regardais, disant : Il ressuscite!
 
Mais l’effroi s’abattit alors sur moi, plus vite
Qu’une pierre qui tombe en un lac… Oh ! pourquoi
Ton cœur bat-il si fort s’il ne bat pas pour moi?
 
Recueil : "Rayons perdus"
26 Juin 18…