***
В’ються зграї грачині — не спиниш.
Як від довгої сплячки бува,
півдня знову цурається північ,
від землі відсихає трава.
Мов прийшов до заморського царства,
а зима до кісток дістає.
Невимовне моє яничарство,
нескінченне вигнання моє.
Рік за роком, я котру вже зиму
в цій країні, мені не чужій,
відбуваю самотницьку схиму
в мови рідної на рубежі.
Леонид Каденко
***
Налетает грачиная вьюга,
И от спячки очнувшись едва,
Отделяется север от юга,
Отмирает от почвы трава.
Я пришел в тридевятое царство,
Я до самого сердца продрог.
Беспредельно мое янычарство,
И немерян изгнания срок.
Год за годом, которую зиму
Окруженный прощенной страной,
Отбываю сиротскую схиму
На окраине речи родной.
Дані опрацьовуються...