*****
В голові лягали рівно
вірші, наче на вівтар.
Місячна пливла царівна
у сорочці з димних хмар.
Наче за царя Гороха,
до світанку шал не гас.
Вже поспала би хоч трохи!
Бо й світилам спати час!
* * *
В голове крутились строчки
Неоконченных стихов.
Шла луна в одной сорочке
Тонких, дымных облаков.
Как во дни царя Гороха,
Бродит в небе до утра.
Ты бы спать пошла, дуреха,
И светилам спать пора.
Дані опрацьовуються...