На здичавілий голий берег
Смурний, самотній вийде Бог:
Ось біль як ліки від істерик,
Ось щастя — засіб від тривог.
Нудьга — як мудрості основа
і віра — стійкості печать.
Та з року в рік, за словом слово —
Усе журба, усе печаль…
Лиш там, за хмаркою, за краєм,
Десь позирає з висоти
Любов…
Не бачила, не знаю.
Хіба що розтлумачиш ти.
Лада Миллер
Там, за облаком
И Бог на дикий, голый берег
Выходит, хмур и одинок.
Вот боль – лекарство от истерик,
Вот счастье – средство от тревог.
Вот скука – мудрости основа,
Вот вера – стойкости печать.
Из года в год, за словом слово,
И все – тоска, и все – печаль…
Но там, за облаком, за краем,
Где неразгаданная тишь –
Любовь…
(Не видела, не знаю,
Вот разве ты мне объяснишь.
Дані опрацьовуються...