Я і Панґур, кіт мій білий, —
кожен майстер свого діла:
все б котові полювать,
в мене ж — інший рід занять.
Я люблю сильніш за славу
книгу розбирать цікаву.
Та мені не заздрить кіт:
з власних тішиться робіт.
Коли з ним удвох ми вдома,
то нудьга нам невідома,
бо увага повсякчас
звернута на щось у нас.
Він метнеться найметкіше,
і в його тенетах — миша;
а моїх тенет складне
міркування не мине.
В мур упнеться він очима
блискотливими й зіркими.
Я — в науки глибину
зір слабкий чимдуж упну.
Він на радощах ну бігти,
як потрапить миша в кігті;
я ж радію, як проб’юсь
крізь труднацію якусь.
Один одному навзаєм
зовсім ми не заважаєм.
Втіху в самоті дає
вміння кожному своє.
Сам своє котяче діло
робить він щодня уміло.
Проясняти неясне —
це захоплює мене.
Початок ІХ ст.
Дані опрацьовуються...