* * *
Дві смерті в нас.
І та, що друга,
завершить крах твій смертю друга,
а чи знайомих,
загребе
потроху всіх, хто знав тебе.
Помре твій заздрісник.
Твій ворог.
Не стане ані кривд, ні правд.
І тінь твою позбавить морок
її гірких посмертних прав.
На шелест слів,
на сновидіння
чиїсь, а чи й на похвальбу.
І ти шугнеш в досотворіння,
туди, де задумом ще був.
І в мить оту, без перешкоди,
сліпе явивши торжество,
зімкнуться щільно мертві води
над прахом образу твого.
Чому ж ти, зачинивши двері,
як в нору полохкий ховрах,
тікаєш в слово на папері?
У слова свій нещадний шлях.
(З книги “Читання попелу”, 2007)
Дані опрацьовуються...