«І постать звихреного клена…»

І постать звихреного клена,

і передгрозяне вікно,

і чорний вітер, і зелене,

аж заспокійливе сукно

стола,

й оті всезнавчі очі,

й життя, поділене упіл,

і лікті стоншено-дівочі,

зіперті на зелений стіл.