Між Небесами й пеклом — на межі

Ми стоїмо, на самім пограниччі

Поміж життям і смертю, днем і ніччю,

І грань оця — гостріша за ножі.

 

В тилу чи на останнім рубежі,

Вогонь пекельний нам пашить увіччю.

Серця в крові, у кіптяві обличчя.

Ми кревні всі. А проти нас — чужі.

 

І кожен з нас поранений війною,

І кожне серце — власне поле бою,

І битись до кінця належить нам.

 

І, може, через те, що ми ще й досі

На цьому лезі балансуєм босі, —

І досі ще стоїть Небесний Храм.

 

5–7.VII.25

(З циклу «Сонети Перемоги»)
 
Ніхто не знає розкладу тривог,
Ніхто не знає графіка терору.
Сьогодні тихо, обстріл був учора.
Що буде завтра — знає тільки Бог.
 
Розвіявся на ранок чорний смог
Від вибухів — і знову вись прозора.
«Без жертв», — повідомляють з монітора,
І це одна з найбільших перемог.
 
Молитва — за святих у камуфляжі,
Що нищать дрони і ракети вражі,
Життя стеблинку бережуть хистку.
 
Вітання і словечко найніжніше —
Тому, хто вдячний теж за те, що дише.
Хто поряд. Чи далеко. На зв’язку.
 
4.VII.25

(З циклу «Сонети Перемоги»)

 

Вона нам увижалась попервах

Усміхненою Дівою Святою,

Що пройде тріумфальною ходою

По наших вільних селах і містах.

 

Її ж предтечі — смерть, і кров, і жах,

Самопожертва тих на полі бою,

Що затулили нас усіх собою,

Лишивши рідних назавжди́ в сльозах.

 

…За обрієм стоїть вона в жалобі,

Неначе Мироносиця при Гробі,

Німа, не підіймаючи очей,

 

Повита смерти крижаною тінню…

Хай стане сили їй у час оцей

Зробити крок назустріч Воскресінню!

 

11–12.ІХ.2023

(З циклу «Сонети Перемоги»)

 

Всевишній, Всемогутній Судіє!

Хай переможуть праведні, благаю!

Важкоозброєну ворожу зграю

Хай прожене тоненьке копіє!

 

Хай візьме гору воїнство Твоє!

Хай на межі останнього одчаю

У розпал битви зійде ангел з Раю

І ворога дощенту розіб’є!

 

Хай Ґоліят паде до ніг Давида

І явиться Звитяга ясновида

Богопомазаному королю!

 

І хоч оцій війні не видно краю —

Хай переможуть праведні, благаю,

Хай переможуть праведні, молю!

 

26.IV.20

 

(З циклу «Сонети Перемоги»)

 

Астрологи, мольфари й віщуни,

Прогностики, експерти й демагоги

Пророчать Україні перемогу

Й рахують роки до кінця війни.

 

Та справжні ясновидці — не вони,

А ті, хто рідні кидає пороги

І йде на фронт, не прагнучи нічого,

Крім Перемоги. Це її сини.

 

Їм мариться вона на полі бою,

Де б’ються з хижою вони ордою,

Вона їм не виходить з голови…

 

І в небі рать стинається із раттю:

Пекельно-чорні ворогів прокляття

І наші білокрилі молитви.

 

3.ІІІ.20

 

Дизайн листівки — Лариса Вировець

(З циклу «Сонети Перемоги»)

 

На згадку про відвідини 2001 року в товаристві Лідії та Ігоря Качуровських і Богдана Завідняка Бефраюнґсгалле, «Зали Визволення» (Баварія), збудованої на честь перемоги коаліції європейських держав над Наполеоном

 

Під банею небесного собору,

На п’єдесталах шани та офір,

Вони стоять, в очах — глибокий мир,

Зімкнувши руки в коло неозоре.

 

Творіння вічні Майстра світотвору,

Увінчані вінцями світлих зір,

Вони немовби дихають — повір, —

Піднісши мармурові крила вгору.

 

І я читаю злотні письмена,

І впізнаю славетні імена,

І назви битв, і переможні дати,

 

Й Тебе я бачу в колі Перемог,

Не образ явлений — лише пролог,

Мов Майстер відійшов різця узяти…

 

12.V.19

 

(З циклу «Сонети Перемоги»)

 

Чи вірша час різьбити потайного,

Що з дна душі зненацька вирина,

Коли найкращих убива війна,

Коли вона не милує нікого?

 

Якщо рука для зброї неміцна,

То час лише молитися до Бога

І кликати на різні імена

Ту Діву, що зоветься — Перемога.

 

Пречиста, Непорочна, Пресвята,

Преславна Матір Господа-Христа,

Небесна і земна Свята Покрово!

 

Пошли нам переможний Свій Покров

І залічи цей вірш до молитов,

Бо маю я зі зброї тільки слово.

 

10.V.19