Вийти на головну сторінку
Літературно-мистецький портал

Нові вірші

Пам’яті Ігоря Качуровського (2)

Голос сьогодні стишимо,
Пом’янемо Поета.
Тоне його сильвета
В світлі щонайчистішому…
 
Голосом серця покличу я —
І відгукнеться тиша,
Горня, щонайдзвінкіша,
Музикою таємничою.
 
І з недосяжної далечі,
Звідки не чути ні слова,
Може, до берега чалячи,
Лодь припливе загадкова.
 
Легіт війне ароматами,
Тихо торкнувши вітрило…
Буде усе зрозуміло,
Тільки Поет — мовчатиме…
 
Скінчила 1.ХІ.18, День усіх святих (за католицькою традицією)
Листопад 1, 2018, 20:09

Волонтерські присвяти (2)

* * *
У нашої бабулі
Для ворогів є кулі,
А от для Вас — смаколики,
Солдатики-соколики!
 
* * *
Солдатику, соколику, синочку!
Коли солили ми ці огірочки,
То надихала нас єдина думка,
Щоб радісно було Тобі і хрумко!
 
* * *
Краще чується солдат,
Як поїсть смачний салат.
Проти раші, проти вати
Стане легше воювати!
 
* * *
Оці домашні помідорки
Вам нададуть таку могуть,
Що ґобліни усі та орки
Від Вас у Мордор утечуть!
 
* * *
На перший погляд, це просте варення,
Та в ньому сили криються страшенні,
Бо хто оцим варенням смакуватиме,
Від того ворог накиває п’ятами!
 
* * *
У ліках цих — не просто хімія,
В них сила криється козача.
Здоров’я з міццю незборимою
Вони дадуть Тобі, Вояче!
 
* * *
В суперовій цій термобілизні
Будеш Ти завжди в теплі, Вояче!
Бо її пронизує наскрізно
Наша вдячність і любов гаряча!
 
29.10.18
Жовтень 29, 2018, 10:20

Яблука й гарбузи

Не Спас, і Ваші яблука невчасні…
Куди ж мені подітися від Вас?
Вірніш, від себе… На чужих нещастях
вже щастя не збудуєш про запас.
 
Розкішна осінь! Так би й полетіти,
мов сірій качці в невідомий світ!
Всміхнетесь Ви і, ніде правди діти,
лечу на волю, а виходить — від.
 
Я Вам повік не стану у пригоді,
та й Ви – не змій з едемських прачасів.
Щось маю лиш в душі та на городі,
а Вам не треба навіть гарбузів.
 
Жовтень 25, 2018, 11:29

Ти виглядаєш смішно...

Ти виглядаєш смішно,
доле моя осіння,
щастя моє невтішне —
струси та потрясіння.
 
Наче позачасово —
просто-таки нікчемно.
Статок твій — гарбузовий,
в ступі — вода товчена.
 
Скрині твої порожні,
всохли твої дерева.
Трапиться подорожній —
жде його королева.
 
В тебе ж корона з листя —
курям на сміх та й годі!
Не зазіхне, не злися,
жоден порядний злодій!
 
Вітром листочок гнаний —
слово твоє нечутне,
мчиться туди, де, знаю,
всі почуття відсутні.
 
Жовтень 22, 2018, 14:57

Закоханість виліковна

Закоханість — виліковна. Дякую, допоміг:
сама б я не впоралась. Може, хіба — з роками.
Усі до останку склала б йому до ніг,
зайвість передчуваючи, наче підводний камінь.
 
Як там він? — не питатиму: певно, таки ніяк.
Сьорбаю врешті юшку, яку сама й заварила.
Хай би втонули в пам’яті біблійні очі й ім’я!
Якби ж не ішли під воду натхненні мої вітрила…
Жовтень 22, 2018, 9:56

Вкотре відкладаєш Ти від’їзд...

Вкотре відкладаєш Ти від’їзд.
Заново я дні щасливі міряю.
Та лиш раз птахи злітають з гнізд
І рушають до ясного вирію.
 
Легко відлітати їм, птахам,
Їхнє щастя — бути нерозлучними.
Може, любий, попроситись нам
До птахів небесних учнями?
 
17.10.18
Жовтень 21, 2018, 14:17

Жодних демінутивів...

Жодних демінутивів,
Жодних «орликів» і «соколиків»!
Ти сувору формулу вивів:
Хліб з водою — і жодних смаколиків.
 
Та мені ця сувора мова,
Що вивчаю безперестану я,
За солодке дорожча слово,
Лиш назви мене просто — коханою.
 
18.VI.18
Жовтень 21, 2018, 14:16

Форумне

Підходять, з ельфійською млостю в очах,
До астролябійського стенду, —
Чарує їх Толкін, і зносить їм дах
Від мандрів у казку й леґенду.
 
Для них ми працюємо з давніх-давен,
Та кожен — примхлива дитина:
Вже мало їм Берена і Лутієн,
Загибель подай Ґондоліна…
 
27.09.18
 
Прим. Ідеться про львівський Форум видавців та видавництво «Астролябія», яке видало вже цілу низку творів Дж. Р. Р. Толкіна. Найновіше з цих видань — «Берен і Лутієн» у перекладі авторки. А остання книжка Толкіна, упорядкована його сином Крістофером, — «Загибель Ґондоліна», яка вийшла цього року.
Жовтень 21, 2018, 14:14

Слова

Слова мої — пожовкле листя —
злітають в сутінковий дим,
на землю, від дощів драглисту
лягають килимом рудим.
 
Зоря покликала єдина,
чи небо звабило в політ?
Я, мов осіння горобина,
вас відпустила з кволих віт.
 
Жовтневий вітер ще не вирок,
але гряде насамкінець
сезон зачинених кватирок
і усамітнення сердець.
 
І що, слова, — яка ціна вам?
Кому ця розкіш золота?
Листвою замете канави —
мені лишиться досконала
і безсловесна німота.
 
 
Жовтень 18, 2018, 23:19

Світлина

Вже ваша осінь не зустрінеться
із мрійними моїми травнями...
На сонці ящірки не гріються,
під листя заховались равлики.
 
Дощі та вітер день озвучують.
Об дах відгуркотіли жолуді…
Я осінь не назву розлучною:
й без неї долі розмежовані.
 
Я не дружина й не коханка вам,
нас не єднали навіть спогади.
Ми не блукали в лісі ранками,
ми не ховались за фіранками
від випадкових людських поглядів.
 
Чому ж німію над листами я?
Чом струни рвуться, голос губиться?
І очі вересня каштанові
бентежать досі, як і губи ці…
 
 
Жовтень 18, 2018, 23:18


Сторінка 1 з 32 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 »