Вийти на головну сторінку
Літературно-мистецький портал

Стежте за нашими оголошеннями

2019_Kyiv_prezentacia_Mask_Sitka_READY.cdr

26 жовтня о 16:00
у Національному музеї
літератури України
відбувся
поетично-пісенний вечір
Лариси Вировець
«Маскувальна сітка».

Нові вірші

Femina

Якою виссю дихали слова
У присмерку: Profani, procul ite.
А я чекала білого Різдва,
Коли каміном темна ніч зігріта,
 
Щоб на вельони молодих снігів
Лягали відсвіти високих вікон,
Щоб знов наснився той далекий спів,
Коли я ляжу поруч з чоловіком –
 
На ложі, що призначене мені
Народженням, а чи гріхопадінням.
Я чесно проживала тихі дні,
Не сперечаючись із Провидінням.
 
Хліб випікала, патрала курей,
І завжди знала, що Луї тривожить.
І кепсько намальований Борей
Копилив губи над подружнім ложем.
 
Вдягалася, як завше, до лиця
(Мій чоловік – з грошима і не скнара).
Але ж чому висока туга ця
Зійшла, немов Преображення хмара?
 
І під склепіннями стогнав орган
Про райські береги й звитяжну муку,
І благовірний – хвацький стариган –
Мене тримав у присмерку за руку.
 
І хлопчик-кухарчук, щербатий паж,
Наздоганяв, настирний, наші сани.
А я крізь сніг дивилась на вітраж,
Зігріта хутрами і голосами.
 
І мій Луї, це янголя мале
(Три роки, як приніс його лелека),
Вже реготав, коли читав Рабле
Мені уголос чоловік-аптекар.
 
А чоловік – домашній деміург –
Мені підморгував, хоч це не личить:
«Ой, серденько, а що там за Панург
Щовечора під вікнами стовбичить?»
 
І я йому відповідала в тон,
Шукаючи кресало на поличці:
«Мсьє, коханий, кепський з вас дракон.
Дружина ваша – чесна католичка».
 
І серед болю і пересторог
Я знала, бути ким, чому служити.
Немудре світу уподобав Бог,
І я була щаслива просто жити:
 
Молитись щиро Діві Пресвятій,
Мікстури готувати й маринади,
Й чекати, що крізь сон і присмерк вій
Побачу відблиск неземного Саду.
 
І знати: в день, коли поглине мла,
І я схилюся, квола і безсила,
Я не заплачу, Боже, бо жила –
Варила, ткала, няньчила, любила.
 
І що провівши ще одну весну,
А чи вдихаючи дими осінні,
Спокійно, як щовечора, засну
В очікуванні Світла й Воскресіння.
 
30 січня 2023 р.
[1] Ідіть геть, непосвячені (лат.).
Січень 30, 2023, 22:40

"І коли не ранкові новини, а леза ножів..."

***
 
І коли не ранкові новини, а леза ножів,
І коли без електрики ночі – мов камери з повсті,
Просто стань посередині храму між двох вітражів
У старому селі, у відновленій з праху церковці.
 
І тепло від свічок – що за втіха для кволих судин!
І нові вітражі – порятунок від злої наруги.
Зустрічаючи сонце, сміється вогнисто один,
І відлунює матовим світлом задумливо другий.
 
І дедалі різкіш повертається долі стерно.
В темнім безмірі моря лиш віра тобі допоможе.
І на заході сонця один – наче темне вино,
І немає для іншого слів – він як усмішка Божа.
 
«Не злякаюся страху нічного…» А крику сирен?
«А чи лячно було уночі?» – посміхається пастир.
Це для чого було? – Щоб тепер дописати катрен,
І згадати молитву, і жити, й у відчай не впасти.
 
Непомітно село стало рідним навіки мені –
О, коли б нам так само навік примиритися з Богом!
І уперше, як всі ми колись, «Україну в огні»
Хтось читає, схилившись на парту, у школі за рогом.
 
19 грудня, день Святого Миколая,
Софіївська Борщагівка
Січень 29, 2023, 19:09

Ти розберешся

Ти розберешся, кому із них —
більш непотрібна і більш чужа.
Виросте мрія і дасть під дих,
все, що збудуєш, — поїсть іржа.
 
Камінь наріжний на цім шляху
знов провіщає по колу біг,
долю непевну, лиху, глуху,
темряву, сніг і чужий поріг.
 
Поряд по колу іде війна,
вірна, як смерть за твоїм плечем.
Решта — то кроків її луна...
Хоч і у грудях тобі пече.
 
Грудень 27, 2022, 5:06

Один у морі

Л.Б.
 
В тумані – протилежні береги.
(Гра визначена Торою й Кораном.)
На тому, що залишив, – вороги,
А іншого – не видно за туманом.
 
І тільки даль. І голоси китів.
Не простягтись на битім склі і лаврах.
Хай бачать з чужинецьких кораблів
М’язисту спину в сиротах і таврах.
 
Пора плодів – п’янка і золота –
Прощально й тоскно зазира у вічі,
І ящірка, відкинувши хвоста,
Зміїться на смаглявім передпліччі.
 
Наввимашки цю даль переплисти
Усім вітрам і всім мейнстримам в піку.
Перепливеш – чи ж досягнеш мети?
У морі імена згубили ріки.
 
В піснях згубили сенс німі слова.
Під три чорти – і перемоги, й трони!
Два береги й шляхи в тумані – два –
І третій шлях – углиб – старого Йони.
 
Твоя – не граматична – однина –
Не осягнути, не прожити всує.
Нехай поглине швидше глибина –
Одна вона від марноти врятує.
 
Нехай зімне, нехай в кулак згребе
(Хай буде і тобі по кволій вірі),
І воскресить, і вивергне тебе
Оновленим, у прохолодній шкірі.
 
І може, в сонячний, іскристий штиль
Під шепіт моря вічний монотонний
Ти виринеш із прохолодних хвиль
Веселим голим молодим тритоном.
 
І просурмивши в мушлю, наче в ріг,
Побачиш, від ясного сонця п’яний:
До берега з усіх смаглявих ніг –
Туди, де шелесткий прибій приліг,
Збігаються веселі острів’яни.
 
29 липня 2022 р.
Липень 30, 2022, 0:24

«Причарувала ти мого коня…» (романс)

Причарувала ти мого коня…
Лишився він один мені за друга…
Стискала серце несказанна туга,
На схилі дня я їхав навмання.
 
Вже відгули походи і бої,
Лише боліли ще недавні шрами…
Чи білий птах майнув під яворами,
Чи рукави мережані твої?
 
В задумі я послабив поводи́,
І кінь пішов повільно за тобою.
Цеберку повну ти несла з водою,
І він припав губами до води.
 
Чи він від спраги очманів немов,
Чи то дання було в твоїй цеберці?
Занило солодко мені у серці…
Ти озирнулась, я з коня зійшов.
 
Моя голубко, не було ні дня,
Щоб я не дякував за тебе Богу,
За те, що вечора того п’янкого
Причарувала ти мого коня!
 
18–19.VI.22
———————————————
Прим. При вокальному виконанні повторюються 3–4 рядки кожного куплету, крім останнього, який повторюється весь. Також у третьому куплеті при повторі дещо змінюється текст:
 
Цеберку повну ти несла з водою,
І кінь припав губами до води.
Липень 16, 2022, 16:57

Молитва до Архистратига Михаїла

(За іконою Юрія Нікітіна)

 

О наш заступнику святий,

Архистратиже Михаїле!

Ордою зло оскаженіле

На град насунулося Твій.

 

Нам на підмогу Ти мерщій

До зброї клич Небесні Сили

І воїнство сліпучокриле

Веди в благословенний бій!

 

Прилинь, святий Архистратиже!

Хай посвист крил Твоїх розріже

Над Києвом страшні дими!

 

Розвій ординців, як полову,

І їхню курку двоголову

Хрещатим списом прохроми!

 

20–22.ІІІ.22

Липень 16, 2022, 16:56

Перед будинком Зерових у Зінькові

Ні гордих портиків, ні строгих колонад, —

На старосвітський штиб мурований фасад,

Родини славної непоказний маєток,

Що стане Меккою поетів і поеток…

Тут мешканці нові, в них інші імена,

Над призьбою — нова і кладка цегляна,

І шиферовий дах, і ґанки на два боки —

Там, де в часи старі робили перші кроки

Поети обрані і люблячі брати,

Що, кару за талант примушені нести,

Відтак полинули, нових співців кумири,

На їм призначену зорю в сузір’ї Ліри.

 

2014–14.05.2021

——————————————————

Як відомо, з сімох дітей, які зростали у щедро обдарованій талантами родині Зерових, двоє, Микола і Михайло, стали поетами і перекладачами (Микола — також літературознавцем), Дмитро присвятився ботаніці, Кость — гідробіології, Георгій став інженером, їхня сестра Олена — лікаркою-стоматологом, а Валерія — провізором.

 

Зіньківський будинок Зерових я відвідала разом з батьками сім років тому, — тоді вулиця, на якому він стоїть, носила — о страшний глум! — ім’я Дзержинського, винахідника тієї пекельної машини смерти, що знищила Миколу, лідера опального угруповання київських неокласиків, і лише чудом випустила зі своїх пазурів Михайла (який продовжив на еміґрації справу свого старшого брата, творячи під псевдонімом «Михайло Орест»). На щастя, згодом вулиці повернули історичну назву — Дроздовська.

 

До речі, нині в Зінькові є і парк ім. Дмитра Зерова, і вулиця Братів Зерових. Тоді, 2014-го, нам її показав, а також провів прецікаву екскурсію Зіньківським народним історичним музеєм його директор Віктор Литус.

Липень 16, 2022, 16:54

Teenager

Перламутровий вечір застиг над стареньким Подолом,
І, торкнувши помадою спрагло розтулений рот,
Ти виходиш на лови звірям непривітним і кволим,
Поетеса зів’ялих троянд і юнацьких сухот.
 
Все минуще – й розтерзане серце, і збите коліно.
Від липневої спеки зібгалась і вицвіла даль.
Ти ідеш неквапливо і не переймаючись тлінним
В «Кофеєрію», в «Мамбу», а краще – у звичний «Ґрааль».
 
Хто він є – твій Адам? Ти ж йому – не ребро, а реберце.
Татуйовані слізки – на кінчиках пещених брів.
Тут, за столиком – тільки твоя оболонка, а серце
Задрімало на самому дні опівнічних морів.
 
Як втомило життя! І до краю втомило чекання.
А настирна сім’я поетесу картає й скубе.
І безвітряний сад, де живуть аромати й зітхання,
Із готичної мли і лякає, і вабить тебе.
 
Ах, зректися б навіки амбіцій, і гонок, і вражень!
Ах, коли б розчинитися – в тишу, в мовчання, в астрал.
І не бачити вже анемічних своїх відображень
На холодній поверхні облудних дорослих дзеркал.
 
Рання старість твоя – невідступна й тягуча, мов нежить,
І загорнуті в присмерк сімнадцять твої золоті.
Ти не знаєш, що я з-за сусіднього столика стежу
І милуюсь тобою, як всім і всіма у житті.
 
Я проходила це і сьогодні молодша за тебе,
І уже не лякаюсь лихих опівнічних примар,
Веселіше сміюсь, зачарована сонцем і небом,
І у нас із тобою, між іншим, в четвер семінар.
 
5 липня 2022 р.
 
Хочу розповісти історію цього вірша. Моя увага до деталей була винагороджена натхненням. Мандруючи Подолом, натрапила на вірш, який залишила на стіні юна, судячи з усього, й обдарована поетеса. Мене вразив не стільки сам текст, скільки дивовижне почуття, яке стояло за ним. І уява одразу намалювала портрет авторки: розумної, ніжної, але дуже самотньої дівчини. Можливо, вона належить до однієї з субкультур, які дозволяють таким самотнім душам знайти своїх і вижити. Вона могла б бути моєю студенткою. Хай там як, а її образ не давав мені спокою, поки це дивовижне відчуття не втілилося в рядки. Ось такий вийшов діалог двох текстів.
 
Липень 7, 2022, 19:48

Пісенька


Ти міг і візу на Марс пробить,

І лобом – стіну.

На мить змогла тебе полюбить,

І мить – незмінна.




Цей дикий стогін з підземних нір –

Так сильні плачуть.

Красо облуди і лисих гір,

Стрункий відьмаче.




Ця світла шкіра – броня й кора.

В очах – дорога.

А в грудях – холод і ще – діра

Завбільшки з Бога.




Разом не прийдемо (от вам хрест)

Сюди на схили,

Бо забагато в мені небес

Для тебе, милий.




Бо забагато в тобі пітьми

Й гіркого сказу.

І через це – незнайомі – ми

Навіки разом.




Все, що морочить тебе в імлі

І чорним маже,

На іншому, милий, боці землі

Я переважу.




Це в мене – крики сирен до хмар

І вирви в полі.

А ти за мене під грім гітар

Кричиш від болю.




І що для тебе – і шал війни,

І день Покрови?

Рідні з тобою – по глибині,

А не по крові.




Там ліхтарі твої у журбі

На ранок сліпнуть.

Як же бракує мого тобі,

Далекий, світла.




Як жебракує душа твоя –

Горде знамено.

Майже щасливі – без тебе я,

А ти – без мене.




Я не пошлю замовляння вдаль,

Ждати не змушу –

Тільки на ранок тиха печаль

Увійде в душу.




Це я, не давшись лихій війні,

Тривожу струни.

Зчитую в твоїй глибині

Таємні руни.




27 червня 2022 р.

Липень 7, 2022, 19:44

"П’янке надвечір’я розірве сирена. Тривога..."

П’янке надвечір’я розірве сирена. Тривога.
Півонії в’януть, та будуть жоржини і айстри.
Не бійся, тривожної ночі ми ближче до Бога.
Як тепло творінню в руках всемогутнього Майстра.
 
Сирена замовкне – і чути: тут поруч, за садом,
Де кривиться місяць, немовби вкусивши цитрину,
Струнка продавчиня, п’яненька, неначе менада,
Сміється, впустивши ключі від дверей магазину.
 
В земному вигнанні, де стали тривоги на чати,
Єдиному в тиші нічній поклоняючись лику,
Я вчуся мовчати і слухати – й знову мовчати
Епосі моїй секулярній і схибленій в піку.
 
І перевіряти, чи на ніч зачинені двері,
І вчасно й доречно звільняти обурення повінь,
І бачити зелень і, виливши все на папері,
Безжально спалити нікчемну копійчану сповідь.
 
І дихати так, щоб розправити сонні легені,
І вдячною бути за зими минулі і весни.
І днями читаючи в стрічці чужі одкровення,
Я бачу приховану суть, а вона безсловесна.
 
І знаю: мої манівці, перемоги й проколи,
І радість найбільшу мою, й найзвитяжнішу муку
Уже не довірю, уже не довірю ніколи
Ні пастві студентській, ні «коучам», ні «фейсбуку».
 
14 червня 2022 р.
Липень 7, 2022, 19:38


Сторінка 1 з 44 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 »