ЗИМОВЕ

Нам не почати з чистого листа,

що вибілив пейзаж до небокраю,

із миті, що спалахує й згорає,

із дня, який щовечір прироста…

Ми знов колись в одному з перевтілень

відродимось на щастя чи біду —

тоді я Вас, далекий мій, знайду,

і хоч тоді до нас не буде діла

знайомим, друзям, дітям і рідні,

усім на світі справам невідкладним,

всевладним цього світу й безпорадним —

усій земній щоденній метушні.

Бо ми земні, і в сніжній сивині

цих вулиць і садів — немає місця

ані під сонцем нам, ані під місяцем,

і часу вже — ні Вам, ані мені.

 

Колись, за сотні днів або століть,

я Вас зустріну і скажу Вам слово.

І буде так святково і бузково!..

Ви лиш тоді мене не оминіть.

 

Січень 9, 2019, 23:49
Кількість переглядів - 9
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)