Зірка

Наллю собі солодкого вина —

і вже не гірко!

Іскриться ліхтарями далина

і сяє зірка.

 

Пливе собі, мов білий пароплав

по чорних хвилях.

Десь поїзд заквилив і застогнав —

мартин безкрилий…

 

На смак солодка буде в мене ніч,

а день — як вийде.

Із пам’яті зникає сонм облич

і вітер виє.

 

Я навіть не скажу «стривай, зажди!»,

услід не гляну.

Хай снігом заміта твої сліди —

тобі вже я не…

 

Не втримаю і слова не скажу.

Означить лютий

у долі недоторкану межу,

щоб далі бути:

 

щоб ранки усміхалися мені,

ясні й урочі,

щоб зірка пропливала у вікні

моїм щоночі.

 

 

 

 

 

Лютий 1, 2019, 10:24
Кількість переглядів - 14
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)