Жила і не знала, що ти молода і красива…

Жила і не знала,

що ти молода і красива,

хоча вже й не п’ятий

десяток стриножених літ!

Та сад знову квітне,

й весні опиратись несила.

Знов ластівка серця

тріпоче і рветься в політ.

 

 

І хай тільки в слові причина,

проронене слово,

мов зернятко, в душу

упало і в ній проросло.

А ластівці що?

Їй би — небо ясне світанкове

та сонце, та вітер,

та власне надійне крило.

 

 

 

Травень 7, 2018, 21:47
Кількість переглядів - 52
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)