«З оцих дрібниць, цієї рути-м’яти…»

З оцих дрібниць, цієї рути-м’яти,

із безладу у збуреній душі

народяться не кляті і не м’яті

слова.

Ти їх у ніч прошепочи.

 

Нехай торкнуться чорних оксамитів,

і пурхнуть у прочинене вікно.

Як ті джмелі, – зберуть належне мито

і відлетять –

і буде все одно

 

тобі, чи ти тримаєшся за стіни

обійстя,

чи воно уже пісок,

і чи від власної тікаєш тіні,

чи з попелу ілюзій і казок.

 

Мовчи, не умовляй себе: дарма!

Бо, вір-не вір –

пробив годинник час твій.

Є ви удвох.

Й у світі більш нема

нічого, важливішого за щастя.

 

 

Березень 20, 2021, 9:24
Кількість переглядів - 12
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)