З Леоніда Каденка

***

В’ються зграї грачині — не спиниш.
Як від довгої сплячки бува,
півдня знову цурається північ,
від землі відсихає трава.

 

Мов прийшов до заморського царства,
а зима до кісток дістає.
Невимовне моє яничарство,
нескінченне вигнання моє.

 

Рік за роком, я котру вже зиму
в цій країні, мені не чужій,
відбуваю самотницьку схиму
в мови рідної на рубежі.

 

Леонид Каденко

***

Налетает грачиная вьюга,
И от спячки очнувшись едва,
Отделяется север от юга,
Отмирает от почвы трава.

 

Я пришел в тридевятое царство,
Я до самого сердца продрог.
Беспредельно мое янычарство,
И немерян изгнания срок.

 

Год за годом, которую зиму
Окруженный прощенной страной,
Отбываю сиротскую схиму
На окраине речи родной.

 

Листопад 27, 2015, 13:20
Кількість переглядів - 12
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук