Не Спас, і Ваші яблука невчасні…
Куди ж мені подітися від Вас?
Вірніш, від себе… На чужих нещастях
вже щастя не збудуєш про запас.
Розкішна осінь! Так би й полетіти,
мов сірій качці в невідомий світ!
Всміхнетесь Ви і, ніде правди діти,
лечу на волю, а виходить — від.
Я Вам повік не стану у пригоді,
та й Ви – не змій з едемських прачасів.
Щось маю лиш в душі та на городі,
а Вам не треба навіть гарбузів.