Я впізнаю цей рух у венах,
прискорене серцебиття,
завзяття, подив, одкровення,
і відкриття, і каяття…
Облиш, мій янголе, ці жарти,
мені ж, ти знаєш, не до них!
Із іскри створюєш пожар ти —
я ж не з наївних, не з дурних!
А ти ведеш його до мене
і двір заповнюєш бузком…
Так виграють його рамена,
що в серці віє холодком!
І теплі очі — надто теплі,
і весь мій досвід — мов ріка,
що забарилась коло греблі
і лиш по краплі витіка.
А третя молодість триває,
і розум — з серцем заодно:
без почуттів життя немає.
А це — воно.
Дані опрацьовуються...