ВИШНІ

Поїдеш — не згадуй про мене.

У паузі щезнуть слова.

Потягнуться дні безіменні.

Забуду і я, що жива.

 

В роботу пірну з головою,

в її бур’янах потону.

Знайду й помережу канвою

сорочку собі гамівну.

 

Лиш вишні мені нагадають

очей опівнічну зорю…

Я небо своє підлатаю.

А з вишень — варення зварю.

 

 

 

 

Червень 15, 2018, 23:13
Кількість переглядів - 16
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)