Поїдеш — не згадуй про мене.
У паузі щезнуть слова.
Потягнуться дні безіменні.
Забуду і я, що жива.
В роботу пірну з головою,
в її бур’янах потону.
Знайду й помережу канвою
сорочку собі гамівну.
Лиш вишні мені нагадають
очей опівнічну зорю…
Я небо своє підлатаю.
А з вишень — варення зварю.