Вiдчай

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

 

Ввічливо долі дивитись у вічі
ще недостатньо, щоб біль оминути.
Наче в дитинство — впадаю у відчай.
Парус надії мій — м’ятий та гнутий,

 

рваний вітрами і зливами битий,
знову вертається в озеро серця.
Що із тим човником вутлим робити?
Нащо той досвід, і що з нього сенсу?

 

Буду терплячою. Бурі минають:
парус зітліє і зникне затока.
Інші пісні із вікна пролунають,
інша закублиться в серці морока.

 

Гляну: у дзеркала посмішка дружня,
гляну: дорога лягає слухняно
попід колеса — і швидко, і пружно —
повз вересневу суху порохняву.

 

А на вузеньких стежках біля хати —
яблука стиглі та червонобокі.
За ніч насипались.

Годі й шукати
кращого, іншого щастя й турботи,
аніж оці…

Вересень 10, 2015, 18:16
Кількість переглядів - 22
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)