Вересневий ставок

Днів не спекотних просили — і ось вони:

сиплють, мов жолуді з дуба, і котяться.

Світла ясного від стиглої осені,

чарів із чарки прозорої хочеться.

 

Бабка тріпоче блакитними крильцями,

тихо дрейфує на човнику листика…

Так кришталево, так чисто іскриться мій

мостик із літа в осінню цю містику.

 

Ставу руно — золоте, опромінене,

блиски рухливі на стовбурі — хвилями…

Просто всміхнися, торкнись, обніми мене —

станем для світу на мить невловимими!

 

 

Січень 6, 2019, 20:31
Кількість переглядів - 1
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)