Ти розберешся, кому із них —
більш непотрібна і більш чужа.
Виросте мрія і дасть під дих,
все, що збудуєш, — поїсть іржа.
Камінь наріжний на цім шляху
знов провіщає по колу біг,
долю непевну, лиху, глуху,
темряву, сніг і чужий поріг.
Поряд по колу іде війна,
вірна, як смерть за твоїм плечем.
Решта — то кроків її луна…
Хоч і у грудях тобі пече.
Дані опрацьовуються...